Загальні основи профілактики девіантної поведінки (Вольнова Л.М.)

Вольнова Л.М. Профілактика девіантної поведінки. – К. – 2009.

IMG_18271. Превенція — дія з метою попередження — профілактики небажаного явища.

2. Інтервенція — дія з метою позитивних змін, наприклад подолання небажаної поведінки (корекція поведінки, реабілітація особи).

3. Соціальний контрольмеханізм самоорганізації (саморегуляції) і самозбереження суспільства шляхом встановлення і підтримки в даному суспільстві нормативного порядку, усунення або нейтралізації, або мінімізації нормопорушуючої (девіантної) поведінки.

Основними методами соціального контролю є заохочення і покарання.

Розрізняються форми соціального контролю: внутрішній (інтерналізовані цінності, совість) і зовнішній (з боку суспільства, держави і їх органів), формальний і неформальний, а також «непрямий», що означає орієнтацію індивіда на значущих близьких, референтну групу.

4. Профілактика — в технологіях роботи з дітьми, що мають проблеми, зв’язана з тим, щоб встановити, згладити, зняти причини, умови і чинники, що викликають відхилення в розвитку і соціалізації дитини.

5. Індивідуальна профілактична робота — діяльність щодо своєчасного виявлення неповнолітніх і сімей, що знаходяться в соціально небезпечному положенні, а також їх соціально-педагогічна реабілітація і (або) попередження здійснення ними правопорушень і антигромадських дій.

6. Корекція — припускає роботу щодо компенсації виявлених відхилень і направлену на дитину та її мікросоціальне оточення.

7. Типи взаємодії різних соціальних інститутів при організації соціально-педагогічної допомоги:

–       Співробітництво передбачає спільне визначення цілей діяльності, спільне планування роботи, розподіл сил щодо надання допомоги дитині у відповідності з можливостями кожної сторони, спільну оцінку результатів роботи, а потім прогнозування нових завдань. При співробітництві можливі конфлікти, але вони вирішуються на основі спільного прагнення до досягнення цілей.

–       Діалогова взаємодія передбачає рівність позицій партнерів, з повагою, позитивне ставлення взаємодіючих сторін один до одного. Така взаємодія допомагає «відчувати партнера», краще зрозуміти, пізнати і в думках стати на його місце, прийти до згоди. Прийняття партнера таким як він є, повага і довіра до нього, щирий обмін думками дозволяють виробити в результаті подібні установки щодо певної ситуації..

–       Домовленість – договір взаємодіючих сторін про їх ролі, позиції і функції в організації виховання дитини, її підтримки. В цьому випадку учасники взаємодії повинні знати можливості і потреби дитини, один одного, розуміти необхідність домовитись, скоординувати свої дії з метою досягнення позитивного результату. Часто цей тип взаємодії є найбільш ефективним, коли, наприклад між взаємодіючими сторонами існує психологічна несумісність. Зацікавленість в позитивному результаті роботи штовхає партнерів на договір.

–       Опіка – турбота однієї сторони про іншу. Така взаємодія носить односторонній, опікунсько-споживацький характер.

–       Придушення проявляється у підкорені однієї сторони іншій. Така взаємодія проявляється у вигляді відкритих, жорстоких вказівок, вимог що і як робити. Цей тип взаємодії, на жаль, найпоширеніший. Придушення може бути наявним, прихованим, під впливом особистісної сили, авторитету педагогів. Це призводить до напруженості у взаємостосунках, породжує неприязнь до школи, педагогів. Дитина і батьки починають недовіряти школі, де їх примушують робити незрозумілу роботу, не рахуються з їхніми думками. Придушення як пануючий тип взаємодії, теж небезпечний, так як у батьків і дітей формується пасивність, невпевненість, конфронтація.

–       Часто дитина залишається наодинці зі своїми проблемами, якщо педагоги і батьки байдужі до неї. Важко дитині, коли дорослі не можуть домовитись, індиферентні до неї, один до одного. Цей тип взаємодії притаманний людям і групам, які байдужі один до одного, погано знають своїх партнерів, не зацікавлені в спільній справі та успіху.

–       Конфронтація – прихована неприязнь один до одного, однієї сторони до іншої, протиставлення, зіткнення. Конфронтація може бути результатом невдалого діалогу, домовленості чи конфлікту, непорозуміння взаємодіючих сторін. Конфронтація характеризується видимим розходженням цілей та інтересів. Вона часто виникає, коли педагог проявив необережність чи категоричність в оцінці дій дитини чи батьків.

–       Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій суб’єктів взаємодії. В основі конфлікту лежить протилежність цілей чи засобів їх досягнення, або інтересів  сторін. Конфлікт виникає тоді, коли одна сторона починає діяти, ущемлюючи інтереси іншої. Якщо друга сторона відповідає тим же, то конфлікт стає деструктивним. Одна сторона принижує іншу, це викликає відповідно супротив. Діалог супроводжується взаємними образами, вирішення проблеми стає неможливим, конфлікт переростає в конфронтацію.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий