Використання методів когнітивної терапії (вікова психокорекція). Кутішенко В.П., Ставицька С.О.

Кутішенко В.П., Ставицька С.О. Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум: Навч. посіб. — К., 2009., 448 с.

IMG_1832III. Використання методів когнітивної терапії у віковій психокорекції

Головна ідея когнітивізму — людина відображає й переживає дійсність залежно від структури її індивідуальної свідомості. Саме тому нас хвилює не світ, а наші уявлення про нього. Згідно з концепцією А. Елліса, людина народжується з певним потенціалом, що має дві сторони: раціональну та ірраціональну, конструктивну та деструктивну. Джерело психічних розладів — система ірраціональних уявлень про світ, що засвоюється, зазвичай, у дитинстві, від значущих дорослих. Ірраціональне мислення може призвести до неефективної поведінки.

Метою психологічної допомоги у раціонально-емотивній терапії є допомога в переусвідомлюванні системи переконань, норм та уявлень, а також звільнення клієнта від ідеї самозвинувачення. Тому основні зусилля спрямовані на способи раціонального осмислення дій; виявлення та реєстрацію спонтанних думок; встановлення особистісного смислу події; зниження значення негативних уявлень; вироблення альтернативних рішень і способів дій.

Когнітивні методи часто використовують для корекції стійких емоційних розладів, розвитку впевненості в собі, здатності приймати рішення, покращення взаємин з іншими людьми, вирішення стресових і кризових ситуацій.

Дуже важливо навчити дитину самоспостереженню й самоаналізу, умінню розуміти власні переживання; за допомогою логічних роздумів аналізувати свої дії, стосунки з людьми навколо; забезпечити її засобами самопізнання. Необхідно звертатися до розуму дитини через почуття. Підліткам можна порекомендувати фіксувати у своїх зошитах причини виникнення впродовж тижня тих або інших емоцій, поспостерігати за своєю поведінкою, взаєминами з іншими. Підлітки часто вважають, що вони не такі як усі. Важливо показати, що такі ж проблеми, які виникають у них, переживає і успішно вирішує багато людей. Цьому сприяють різні види роботи: продумане використання художньої літератури, групові дискусії тощо. Для успішного подолання проблемних ситуацій необхідно розвивати здатність виявляти своє справжнє «Я», самосвідомість, позитивне прийняття себе.

Приклади психокорекційних вправ [14; 25]

А. Вправа «Хто Я». Кожному членові групи пропонується в стовпчик від 1 до 10 письмово відповісти на питання: «Хто Я? «. Необхідно використовувати характеристики, риси, інтереси і почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника «Я». Після цього аркуш паперу треба приколоти на видному місці на грудях, повільно рухатись по кімнаті, підходити до інших членів групи, уважно читати те, що написано на аркушах у кожного. Можна коментувати перелік описів інших учасників, можна голосно прочитати свій перелік всій групі. Обов’язково після кожної вправи здійснюється обговорення, кожен ділиться своїми враженнями, переживаннями, думками.

Б. Вправа «Імена». Візьміть декілька аркушів чистого паперу і напишіть на одному з них у правому верхньому кутку те зі своїх імен, до якого Ви найбільшою мірою звикли. Це може бути ім’я, прізвище, пестливе ім’я, прізвисько тощо. Після цього:

а) Дайте десять відповідей на питання, «Хто Я така? «. Зробіть це швидко, записуючи свої відповіді точно в тій формі, у якій вони приходять Вам на думку.

б) Дайте відповідь на те ж питання як, на Вашу думку, відгукнулись би про Вас ваші батько чи мати (виберіть по черзі).

в) Дайте відповідь на те ж питання як, на Вашу думку, відгукнувся би про Вас ваш найкращий друг.

г) Тепер порівняйте ці три набори відповідей і в письмовій формі визначте: у чому полягає схожість? Які розбіжності? Якщо є розбіжності, то як Ви їх поясните стосовно самого себе? Чи поводитеся Ви по-різному з різними людьми і які ролі приймаєте на себе при спілкуванні з близькими людьми? Як ці розбіжності пов’язані з індивідуальними особливостями тих чи інших осіб, тобто як їхні очікування формують ті судження про Вас, що Ви їм приписуєте?

Вкажіть, які із 10 відповідей Вашої характеристики стосувались:

1) фізичних якостей (зовнішність, сила, здоров’я тощо);

2) психічних особливостей (інтелект, емоційна сфера тощо);

3) соціальних ролей (професійна діяльність, сімейний стан тощо). Тепер визначте послідовність, яку Ви вважаєте доцільною при

перерахуванні цих груп якостей. Чи залишаєтесь Ви також на своїх попередніх позиціях при складанні власної характеристики? Якщо ні, то запишіть новий порядок згаданих на самому початку якостей. Чи додалися, або змінились які-небудь з них? Чим ви це поясните?

Якщо Ви виконали вправи, то написаний Вами висновок можна розглядати як словесне визначення вашої Я-концепції, тобто відносно узгодженого і зафіксованого уявлення про самого себе. Тут же відзначте залежність Я-концепції від сприйняття Вас іншими людьми.

В. Вправа «Що хочу і що можу». Візьміть аркуші паперу і спробуйте відповісти на запитання, що Ви робите із того, що Вам не хотілось би робити і навпаки, що Ви не робите із того, що Вам хотілось би робити? Дійсно, людям часто доводиться робити зовсім не те, що їм хотілось би. Соціальні завдання і вимоги орієнтують людину на майбутнє (досягнення соціального статусу, виховання своїх дітей); фізіологічні і психологічні потреби — на теперішній час, на задоволення найближчих прагнень і бажань.

1. Вкажіть три речі (це можуть бути обов’язки, заняття, розваги, справи тощо), які Вам хотілось би робити частіше.

2. Вкажіть три речі, які Вам хотілось би перестати робити таким чином, як Ви їх робите, або зовсім не робити.

3. Тепер поясніть, чому Ви не робите достатньо того, що зазначили в першому варіанті і робите надто багато з того, що зазначено у другому варіанті.

Г. Вправа «Мої достоїнства та мої слабкі сторони». Кожен з учасників ділить аркуш надвоє і на одній половині пише: «Мої переваги», а на другій: «Мої слабкі сторони».

Закрийте очі, розслабтесь і пригадайте своє життя, починаючи з ранніх дитячих спогадів. Відмовтесь від будь-яких зауважень, які спотворюють Ваші переваги. Не забудьте вчинки, які комусь можуть видатись легкими, але для Вас були важкими. Запишіть їх. Потім виконайте те саме в другій колонці. На все відводиться 20 хвилин. Кожен учасник повідомляє всіх про свої сильні й слабкі сторони, про те, що він любить, цінує, приймає в собі, про те, що дає йому почуття внутрішньої впевненості й довіри до себе в різних ситуаціях, і навпаки, про те, що заважає йому в різні моменти життя.

Висловлюється перший бажаючий. Він може говорити 4-5 хвилин, а якщо закінчить раніше, то час, що залишився, все одно належить йому. Інші члени групи не можуть висловлюватись, уточнювати деталі, просити пояснень чи доказів. Може статись, що значна частина часу пройде в мовчанні. Учасник, який говорить про себе, не зобов’язанний обґрунтовувати, чому він вважає ті чи інші якості сильними чи слабкими. Потім починає говорити наступний член групи, що сидить справа від попереднього. Всі висловлюються по черзі. Тренер слідкує за часом і дає сигнал, коли настає черга наступного учасника.

Після цього група ділиться на 3-4 підгрупи і обговорює те, як, опираючись на свої сильні сторони, зробити щось справді цінне, не обмежуючись тільки індивідуальними інтересами і потребами. Потім всі учасники групи розповідають один одному про те, як вони збираються використовувати свої сильні сторони для особистісного розвитку та зростання.

Д. Вправа «Скринька». Учасникам групи пропонується на аркушах паперу, які видає ведучий, написати ім’я кожного з них, виключаючи своє. Біля кожного імені написати не менше трьох позитивних якостей, притаманних цій людині. Кожному учаснику пропонується зачитати вголос те, що написали про нього. Психолог пропонує учасникам уявити, що запропоновані картки, з написаними на них перевагами — це скриньки з коштовностями, якими можна і потрібно скористатися у важких життєвих ситуаціях для відновлення позитивного емоційного настрою, віри в себе і людей.

Після закінчення вправи ведучий ставить у середину кола глечик, пропонуючи кожному члену групи покласти в цю ємність ті власні переваги, якими він хотів би поділитися з іншими людьми. Кожен учасник групи підходить до глечика і, здійснюючи відповідну невербальну дію, повідомляє, якими перевагами він хотів би поділитися. Завершуючи процедуру, тренер перевертає глечик і ніби «роздає» його вміст усім тим, хто сидить у колі.

Кутішенко В.П., Ставицька С.О. Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум: Навч. посіб. — К., 2009., 448 с.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий