Последнее обновление: 01.01.2017 в 20:10
Подпишись на RSS
rss Подпишитесь на RSS, чтобы всегда быть в курсе событий.

Комментарии

Присоединяйтесь к обсуждению
  • благоустроитель: За статью премного благодарен, все по делу, достаточно много кто это использует
  • бобр: Было бы интересно узнать поподробнее
  • Интерны 2014: когда-нибудь увижу нечто подобное и на своем блоге
  • стилист: Спасибо за статью оказалась очень полезной.
  • необычный: полностью поддерживаю, такие же мысли были.

Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008.— 112 с. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Підприємства та фірми традиційно є замовниками психологічних досліджень. Найбільш потужні з них мають свої психологічні служби чи психологів у складі кадрових підрозділів. В разі їх відсутності підприємства та фірми можуть залучати до вирішення психологічних проблем психологів-консультантів чи психологів-експертів. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

13 Июнь 2013

Типологія кризових станів (Леся Вольнова)

Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с.

IMG_1829Тип критичної ситуації визначається характером стану «неможливості», в якому опинилася життєдіяльність суб’єкта.

Л. В. Сафонова

 ВСТУП. Кризи особистості у психології та інших науках розглядають давно, однак вони ще не стали предметом глибоких і тривалих досліджень. Унаслідок цього можна спостерігати різноманітні погляди на кризи, властиві життєвому шляху особистості. Це в свою чергу зумовлює наявність різних підходів щодо типологізації кризових явищ. Ми спробуємо проаналізувати найбільш поширені з них для того, щоб кожен дослідник, який спиратиметься на наші узагальнення, міг вибрати прийнятний для своєї роботи.

ЗАГАЛЬНА ТИПОЛОГІЗАЦІЯ КРИЗОВИХ СТАНІВ.  Деякі дослідники, зокрема М. Й. Варій, вважають, що найбільш загальною можна вважати диференціацію криз за силою її впливу на психіку людини [[1], с.878-879]. Так, розрізняють поверхневу кризу, що виявляється у зростанні неспокою, тривоги, роздратування, нестриманості, незадоволеності собою, своїми діями, планами, взаєминами з навколишніми; відчувається розгубленість, напруженість, очікування нещасливого розвитку подій; виникає байдужість до всього, що хвилювало, втрачаються колись стійкі інтереси, звужується їхній спектр. Поглиблена криза виявляється у відчутті безсилля перед тим, що відбувається; все падає з рук, втрачається можливість контролювати події; все навколо лише дратує; діяльність, яка завжди була легкою, тепер потребує значних зусиль; людина втомлюється, стає сумною, песимістично сприймає світ; у неї порушуються сон, апетит; власне майбутнє викликає дедалі серйозніші побоювання, людина не знає, як їй жити далі. Щодо глибинної кризи, то вона супроводжується почуттям безнадійності, розчарування в собі та інших. Людина гостро переживає власну неповноцінність, нікчемність, непотрібність, впадає у стан відчаю, який змінюється апатією чи почуттям ворожості; поведінка втрачає гнучкість, стає ригідною; людина заглиблюється в себе, ізолюється від рідних і знайомих. Усе, що її оточує, здається нереальним, несправжнім. Сенс існування втрачається.


[1] Варій М. Й. Загальна психологія : навч. посібник / М. Й. Варій. – [2-ге видан., випр. і доп.]. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 968 c.

__________________________________________________________

На думку Л. Б. Шнейдер, всі кризи особистості можна поділити на внутрішні та зовнішні [[1]]. Внутрішні (внутрішньоособистісні) кризи – це вікові, життєві та екзистенціальні (тобто кризи, причиною яких є природний розвиток особистості). Щодо зовнішніх криз, то в них як стресор виступають зовнішні травматичні події: екстремальні кризові ситуації, що володіють могутніми негативними наслідками, ситуації загрози життю самої людини чи значущих близьких. Ці ситуації впливають на психіку людини, викликаючи у неї травматичний стрес, психологічні наслідки якого часто можуть виражатися в посттравматичному стресовому розладі (затяжній або відстроченій реакції на ситуації, пов’язані із серйозною загрозою життю чи здоров’ю).

Г. Хемблі теж окреслює два види криз: життєві (кризи розвитку) та випадкові (кризи обставин) [[2]]. При цьому до життєвих криз він відносить основні події в житті людини, такі як народження, смерть, одруження і т.д. Досить часто ці кризи передбачені, проте вони можуть викликати значну стресову реакцію. Кризи другого виду, навпаки, непередбачувані: людина йшла вулицею і потрапила під машину; або раптово важко захворіла і т.д. Результатом цих подій і виступатимуть випадкові кризи, або кризи обставин.

Л. В. Сафонова поділяє кризи на біологічні та «біографічні» [[3], с.61]. Дослідниця вказує, що біологічні кризи пов’язані з етапами календарного та психічного розвитку людини, до них відносяться добре відомі всім кризи: новонародженого, трьох років, підліткова, середини життя і т.д.

«Біографічними кризами» служать кризи нереалізованості, безперспективності та спустошеності. Зокрема, криза нереалізованості виникає, коли в суб’єктивній картині життєвого шляху слабо представлені реалізовані зв’язки подій життя.


[1] Шнейдер Л. Кризисные состояния у детей и подростков: направления работы школьного психолога. Курс лекций / Лидия Шнейдер // Школьный психолог. – 2009. – № 17.

[2] Хэмбли Г. Телефонная помощь. Руководство для тех, кто желает помогать по телефону / Гордон Хэмбли ; пер. Ю. Донец ; ред. А. Н. Моховиков. – Одесса : ФСПП «Перекресток», 1993.

[3] Сафонова Л. В. Содержание и методика психосоциальной работы : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л. В. Сафонова. – М. : Изд. центр «Академия», 2006. – 224 с.

________________________________________________________

Виникають переживання такого змісту: життєва «Я»-програма не виконана, «не вдалася», «не повезло»; людина не бачить або недооцінює свої досягнення, успіхи і в своєму минулому не убачає істотних подій, корисних із позиції теперішнього часу та майбутнього. Щодо криза спустошеності, то вона характерна для ситуації, коли в суб’єктивній картині життєвого шляху слабо представлені актуальні зв’язки, що поєднують минулий і теперішній час із майбутнім. Часто така людина хоча й усвідомлює свої важливі, значущі досягнення, однак у неї домінують переживання, що вона «спустошений келих», «сил уже немає» тощо. Криза безперспективності виникає, коли слабо усвідомлюються потенційні зв’язки подій, проекти, плани, мрії про майбутнє. Справа тут не в самій невизначеності майбутнього, а в переживанні типу «попереду нічого не світить». У людини є досягнення, активність, цінні особистісні якості, але їй складно будувати нові життєві програми, вона не бачить для себе шляхів самовизначення, вдосконалення, реалізації в тих або інших можливих ролях [[1], с.78-79].

Наведені типології хоча й дозволяють зорієнтуватися досліднику у загальних особливостях кризи, однак, на нашу думку, не дають можливості встановити інші її характеристики більш детально.

ОКРЕМІ ТИПОЛОГІЇ КРИЗОВИХ СТАНІВ. Значна частина дослідників кризових станів аналізують їх специфіку в аспекті багатовимірності особистості та інваріативності її життєвого шляху. Це відображається і в пропонованих ними типологіях криз.  Наприклад, В. В. Козлов [[2]] вважає, що на рівні особистості кризовий стан може мати такі форми:

–  соматична криза – хвороба, старість;

–  нервово-психічна криза – фрустрації, стреси, конфлікти між базовими структурами особистості, депресії, астенії;

–  соціально-психологічні порушення комунікативних функцій та адаптаційних механізмів до соціального середовища;

–  кризові стани чинників гігієни: житлово-побутові умови, рівень матеріального добробуту, фізичні умови на роботі і т.д.

В. В. Козлов у спільних робота з І. П. Мелешенковою розширює класифікацію кризових станів, використовуючи для цього підходи з позицій діяльності, вікової психології, конфліктології,


[1] Сафонова Л. В. Содержание и методика психосоциальной работы : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л. В. Сафонова. – М. : Изд. центр «Академия», 2006. – 224 с.

[2] Козлов В. В. Методологические аспекты трансформационной работы / В. В. Козлов // Ребенок и пространство. Семь шагов к истине / [Сб. под ред. В. В. Козлова]. – М., 1996. – 197 с. – С. 7-18.

_________________________________________________________

екзистенціальної психології, психології емоцій [[1]]. При цьому виокремлюються:

–  вікові кризи: криза народження, криза першого року, криза трьох років, криза семи років і т.д.;

–  кризи відносин: ціннісні конфлікти, ресурсні конфлікти, конфлікти інтересів, рольові конфлікти;

–  кризові стани душі: страх, горе, гнів, криза втрати;

–  кризи, пов’язані із пошуком значення життя (їх фази);

–  мотиваційні кризи: криза усвідомлення спонуки, криза прийняття мотиву, криза реалізації мотиву, криза закріплення мотиву, криза актуалізації спонуки.

Найбільш яскраво відображена концепція багатовимірності особистості у типології життєвих криз, представленій В. М. Заїкою [[2]]. Він розрізняє:

–  за критерієм особистісного розвитку: нормативні (вікові) та ненормативні кризи;

–  за критерієм тривалості: мікрокризи – декілька хвилин, короткочасні – до 4-6 тижнів, довгострокові;

–  за критерієм результативності: конструктивні та деструктивні;

–  за діяльнісним критерієм: криза операційного аспекту життєдіяльності («не знаю, як жити далі»), криза мотиваційно-цільового аспекту («не знаю, для чого жити далі»), криза смислового аспекту («не знаю, навіщо взагалі жити далі»);

–  за критерієм глибини переживань: поверхневі, середні та глибокі;

–  за критерієм детермінованості: кризи, викликані однією подією, багатовимірні кризи, які зачіпають майже всі аспекти індивідуального життя.

Проте, не дивлячись на виявлені докази існуючого розподілення криз, не можна забувати, що психіка людини єдина. Цим і пояснюється висока спільність психологічних характеристик усіх видів особистісних криз.


[1] Козлов В. В. Особенности кризисных состояний в жизни человека / В. В. Козлов, И. П. Мелешенкова // Проблемы психологии и эргономики. – 2003. – № 4.

[2] Заика В. Н. Понятие «жизненного кризиса» в психологии и его инвариативность [Электронный ресурс] / Виталий Николаевич Заика // Сайт научно-производственной компании «Платиновые следы». – Режим доступа к ресурсу : http://www.platinov-s.com/index.php?name=psu&op=printe&id=30

________________________________________________________

ТИПОЛОГІЯ КРИЗ ЗА П. П. ГОРНОСТАЄМ. Безперечно, кожен дослідник при аналізі кризових явищ та організації роботи з кризовою особистістю може спиратися як на вище зазначені, так і на авторські варіанти типології криз. Ми ж у своїй подальшій роботі за основну будемо вважати типологію П. П. Горностая [[1]]. Так, з погляду змісту та характеру психологічних проблем або життєвих обставин, які привели до кризової ситуації, а також особистісних ролей, які виникають, розвиваються і зникають, П. П. Горностай розрізняє декілька типів життєвих криз:

1.  Кризи становлення особистості (кризи психічного розвитку, або вікові кризи) – це перехід від однієї стадії розвитку до іншої, для якої характерна зміна соціальної ситуації, зміна провідної діяльності та виникнення психологічних новоутворень [[2], с.882]. Найбільш характерними кризами становлення є вікові кризи, які вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві значні якісні зміни, що відбуваються в психології людини: формування психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності та ін. Але ці зміни завжди супроводяться зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і т.д.) припускає і відповідну особистісну роль людини.

Хронологічно виокремлюють такі вікові кризи: криза новонародженості; криза одного року; криза трьох років; криза семи років; пубертатна криза; криза середини життя (40 років); пенсійна криза; криза смерті.


[1] Психологія життєвої кризи / [відп. ред. Т. М. Титаренко]. – К. : Агропром-видав України, 1998. – 348 с.

[2] Варій М. Й. Загальна психологія : навч. посібник / М. Й. Варій. – [2-ге видан., випр. і доп.]. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 968 c.

_________________________________________________________

2.  Кризи здоров’я. Часто людина переживає серйозну кризу у зв’язку із втратою здоров’я, каліцтвом або іншими серйозними проблемами, які в корені змінюють життя. Найбільш фруструючими кризовими чинниками є втрата, у зв’язку зі зміною стану здоров’я, якихось важливих життєвих і соціальних функцій (а значить і важливих психологічних ролей), відмова від важливих життєвих планів у зв’язку з неможливістю втілити їх у дійсність (тобто відмова від майбутніх ролей). Прикладом серйозної кризи здоров’я може служити історія життя письменника М. Островського, який ще молодим утратив зір і можливість ходити. Ця трагедія перекреслила всі життєві плани і трохи не стала причиною самогубства. Поряд із цим, біографи А. Адлера теж указують, що дитячі роки хлопчика пройшли під знаком постійних хвороб і повного неприйняття з боку матері. Сам хлопчик вважав себе слабким, немічним і непривабливим. Проте, завдяки старанності та наполегливості, він зумів стати одним із перших учнів у класі, а також зміг подолати свої численні академічні та соціальні недоліки і комплекси, здобувши світову славу та визнання.

3.  Термінальні кризи. Дуже серйозними є кризи, пов’язані з термінальними цінностями людини, зокрема з вірогідним або неминучим близьким закінченням її життя. Причиною таких криз може стати звістка про невиліковну хворобу; які-небудь обставини, що загрожують життю і яких неможливо уникнути; смертний вирок суду і т.д.

4.  Кризи значущих відносин. Надзвичайно важливою є сфера взаємостосунків людини з іншими, а отже, значні зміни в структурі цих взаємостосунків часто супроводяться кризами: змінами міжособистісних ролей. Найбільш значущими причинами таких криз є: смерть близької людини, вимушена розлука, зрада інших людей, розлучення (це пов’язано з утратою міжособистісних ролей). Однак до кризових явищ може приводити і поява нових міжособистісних ролей, наприклад, народження дитини, особливо пізньої. Як окрему категорію криз значущих відносин можна розглядати кризу кохання (нерозділене кохання, втрата кохання, розчарування в коханні).

5.  Кризи особистісної автономії. Їх причиною можуть стати обставини, пов’язані з утратою або обмеженням особистісної автономії чи свободи: попадання у фатальну залежність від людей або обставин, позбавлення волі. Якщо криза значущих відносин полягає у втраті значущих міжособистісних ролей, то криза особистісної автономії (її можна вважати і різновидом попередньої) пов’язана з попаданням у нову небажану міжособистісну роль.

6.  Кризи самореалізації. Такі кризи можуть наступити унаслідок обставин, пов’язаних із неможливістю нормальної, звичної або запланованої самореалізації людини: втрата роботи, значущої соціальної ролі (програш на виборах, втрата високого соціального статусу і т.ін.), вихід на пенсію, банкрутство, крах життєвих планів, усвідомлення помилковості життєвого шляху, вимушене вигнання (наприклад, унаслідок соціальних конфліктів).

7.  Кризи життєвих помилок. Часто кризові явища розвиваються в результаті яких-небудь здійснених фатальних учинків (криза, що переживається людиною унаслідок скоєної нею зради, злочину, навіть якщо це не пов’язано з відбуванням покарання), втрати цінних речей (автомобіля, будинку, квартири, в тому числі й у

результаті стихійного лиха), кризи гріховності (аморальних учинків, «помилок молодості», абортів  тощо). Кризи життєвих помилок можуть бути наслідком і невиконаних учинків, які викликали фатальні наслідки.

Н. Ю. Ступикова [[1]] як окрему групу пропонує розглядати кризи психологічних механізмів адаптації особистості. В результаті такої кризи ми спостерігаємо зростання наркоманії, злочинності, дезорганізації, професійного жебрацтва, бомжування, суїцидальної поведінки та ін. Це одні з найбільш поширених криз для нашого часу, які виявляються в триєдності культурного, психологічного та екзистенціального шоку. Однак, на нашу думку, ці кризи можна описати і в класифікації П. П. Горностай (наприклад, суїцид може бути наслідком криза самореалізації в дорослому віці).

ВИСНОВОК. Таким чином, розглянуті типології криз, які мають певну причинну обумовленість і представленість у відповідному психологічному вимірюванні особистості, дають можливість визначити сферу ураження, що є домінуючою в розвитку індивіда, та відповідно скласти програму психосоціальної допомоги.


[1] Ступикова Н. Ю. Интегративные психотехнологии как метод работы с кризисной личностью / Н. Ю. Ступикова // Социальная психология : Практика. Теория. Эксперимент. Практика. – Т. 2 / [Под ред. Козлова В. В.]. – Ярославль : МАПН, 2000. – С. 130.

_________________________________________________________

 Питання для самоконтролю

Для чого необхідна типологізація кризових станів?

Які загальні підстави покладено у типологізацію кризових станів?

Чим зумовлена різноманітність підходів у виокремленні часткових типологій кризових станів та ситуацій?

В чому специфіка типології криз за П. П. Горностаєм? Чим така типологія зручна у користуванні?

Чи може коло клієнтів, з якими працює соціальний педагог/працівник, впливати на вибір ним конкретної типології кризових станів? Яким чином?

 Література для поглибленого вивчення питання

Варбан Є. О. Життєва криза: поняття, концепції та прояви / Є. О. Варбан // Проблеми сучасної психології. – 2010. – Випуск 8. – С. 120-133. – (Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України).

Василюк Ф. Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций/ Ф. Е. Василюк // Журнал практической психологии и психоанализа. – 2001. – № 4, декабрь. –

Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / [Ред. : И. Д. Зверева]. – К. : Наук. світ, 2001. – 63 с. – (Серія «Благополучие детей и молодежи. Б-чка соц. работника: возможности соц. работы»).

Зеер Э. Ф. Психология профессий / Э. Ф. Зеер. – Екатеринбург : УГППУ, 1997. – 244 с.

Ливехуд Б. Кризисы жизни – шансы жизни / Б. Ливехуд. – Калуга : Духовное познание, 1994. – 224 с.

Малкина-Пых И. Г. Возрастные кризисы : Справочник практического психолога / И. Г. Малкина-Пых. – М. : Эксмо, 2004. – 896 с.

Психологія життєвої кризи / [відп. ред. Т. М. Титаренко]. – К. : Агропромвидав України, 1998. – 348 с.

Федоренко Р. П. Психологія молодої сім’ї і сімейна криза : моногр. / Р. П. Федоренко. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Л.Українки, 2007. – 168 с.

Хухлаева О. В. Кризисы взрослой жизни. Книга о том, как можно быть счастливым и после юности / Ольга Хухлаева. – М. : Генезис, 2009. – 208 с.

Шихи Г. Возрастные кризисы : ступени личностного роста / Гейл Шихи. – СПб : Ювента, 1999. – 436 с.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс



Комментирование закрыто.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ САЙТ
Освітній психологічний сайт містить корисну інформацію (статті, методички, тести) для всіх, хто навчається та цікавиться психологією
Любое использование материалов сайта разрешено только с указанием активной ссылки на источник http://psichology.com.ua

Архивы

Счетчик

Статистика сайта