Психологічна служба в системі освіти (В.Г.Панок)

Шкільні психологічні служби існують у багатьох країнах світу. У 60-х роках минулого століття в США було створено організацію шкільних психологів, у 80-х роках  – Національну асоціацію шкільних психологів.

 У цей же час шкільні психологічні служби були також організовані у Англії, Франції, у країнах Східної Європи. У 1982 – 1987 рр. у Москві було проведено експеримент по запровадженню у школі посади психолога. Для аналізу та узагальнення результатів цього експерименту була відкрита лабораторія психологічної служби школи у Науково-дослідному інституті загальної та педагогічної психології. За результатами проведеної роботи у 1988 році було створено шкільну психологічну службу, а у 1990 році розроблено «Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР». В Росії в Санкт-Петербурзі у 1994 – 1995 рр. були відкриті перші Державні загальноосвітні заклади (центри) для дітей, які потребують психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги, а у 1998 році такі заклади були створені по всій Росії. Центри допомагають дітям молодшого шкільного віку з розладами мови, з проблемами поведінки, з підвищеною тривожністю та страхами, з порушеннями спілкування з однолітками. У цих закладах консультують також шкільних психологів та дітей із тих шкільних закладів, у яких немає з якихось причин таких фахівців.

Шкільна психологічна служба у різних країнах має різну форму. Часто зустрічається такий варіант, коли шкільним психологом є учитель, який одержав спеціальну підготовку і обслуговує одну або декілька шкіл.

Засновником та беззмінним керівником психологічної служби в системі освіти України є директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН і МОНМС України В. Г. Панок. У нашій країні перше положення про психологічну службу в школі було розроблено у 1991 році, перезатверджене в 1999 р., а сьогодні діє «Положення про психологічну службу системи освіти України», затверджене у 2018 року.