Структура психологічної готовності психолога до професійної діяльності (В. И. Бочелюк)

В. И. Бочелюк В. В. Зарицька ПСИХОЛОГІЯ: ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ. Навчальний посібник. — К., 2007

Психологічна готовність психолога до професійної ді­яльності включає в себе складну багаторівневу систему психіч­них особливостей суб’єкта, що виступають як суб’єктивні умови його успішної роботи. Поняття «психологічна готовність до про­фесійної діяльності» більш широке, ніж поняття «професійні зді­бності», оскільки включає в себе поряд із здібностями цілий ряд інших важливих рис, таких як інтереси, активність, схильності, мотивація, самоусвідомлення і самооцінка, окремі риси темпера­менту і характеру та інші якості особистості.

Аналізуючи різні поняття готовності, слід зауважити, що вони не взаємовиключають одне одного, а розширюють, поглиблюють і розрізняють уявлення про складність і багатогранність готовно­сті, у тому числі й готовності психолога до професійної діяльнос­ті. Існуючі відмінності породжуються, кількома причинами. Одна з них полягає в тому, що стан готовності досліджується на різних рівнях психічних процесів, які регулюють поведінку індивіда щодо навколишньої діяльності. В одних випадках вона розгляда­ється на рівні психофізіологічних реакцій, в інших — на рівні включення до діяльності, у третіх — на рівні регуляції соціальної поведінки індивіда, у четвертих — довільне тлумачення деякими авторами (Л.Я.Гозман, Ю.Козелецький, М.В.Кроз, О.І.Ларичев, Н.Ф.Наумова) стану готовності щодо таких категорій, як явище, компонент, критерій та ряду інших.

Друга причина криється у суті продукту діяльності, який харак­теризують внутрішні й зовнішні зв’язки. Внутрішні зв’язки — це відношення продукту діяльності як його потенціал. Зовнішні зв’язки відображають ціннісні стосунки особистості й організації суспільства щодо продукту діяльності. У потенціалі професійної діяльності треба розрізняти органічний (фізичні й духовні здібнос­ті) та неорганічний (матеріальні й ідеальні предмети, суспільні зв’язки) потенціал. Очевидна потреба формування цілісного поте­нціалу суб’єкта діяльності. Предмети та відносини, через які лю­дина себе подає, формують риси особистості, накладають відбиток і на її органічні якості. Джерелом потенціалу психолога є праця з клієнтом. Але це не проста сума потенціалів: перебудовуються усі зв’язки і стосунки такого роду взаємодії — як внутрішні, так і зов­нішні. У результаті до його діяльності може бути залучено більше природних і соціальних сил. Таким чином, можливий приріст по­тенціалу, який завжди існує в індивідуальній діяльності. І тут ви­рішальну роль відіграє творча активність особистості. Ця обстави­на диктує свої принципи і технології. Зокрема, важливою умовою успіху творчості психолога є можливість для нього виявити ініціа­тиву у будь-якій професійній сфері за власним вибором. У резуль­таті цього соціальна мікросистема розвиваючої себе особистості поповнюється не тільки якимось одним компонентом, зокрема психологічним, а будь-яким можливим і корисним для неї.

Обґрунтування теоретико-методологічних підходів дослі­дження психологічної готовності психологів до професійної дія­льності дає можливість стверджувати, що такого роду готовність детермінується системою його настановлень, по-перше, смисло­вих, тому що тільки вони виробляються до особистісно-значу- щих. До ієрархізованої системи настановлення суб’єкта входять, перш за все, смислові генеративні, які закріпилися протягом по­переднього досвіду і у сукупності з формально-динамічними ри­сами суб’єкта є основою його характеру, і локальні. Локальні на­становлення виникають у суб’єкта кожного разу, коли він потрапляє в особисто значущу для нього ситуацію. Настановлен­ня такого роду можуть актуалізуватися у діяльності, якщо вони не суперечать значною мірою генералізованим смисловим наста­новленням суб’єкта і особистим обставинам. Це — локальні ак­туалізовані смислові настановлення. Локальні смислові настано­влення, існуючи реально у психічному стані суб’єкта і навіть усвідомлюючи, можуть не проявлятися в діяльності. У даному випадку вони являються локальними латентними смисловими на­становленнями. Латентні смислові настановлення можуть знахо­дитися у дуже сильній суперечності з генералізованими настано­вленнями і особистими обставинами. Локальні негативні настановлення по відношенню до професійної діяльності не ак­туалізуються внаслідок їх високої суперечності з генералізова- ними настановленнями (підвищена відповідальність, ретельність і т.ін.). Таким чином, можна зробити висновок, що реальна про­фесійна готовність суб’єкта діяти яким-небудь способом не здій­снюється (при відсутності опитуючих бар’єрів), можна говорити про те, що його локальні настановлення виступають у суперечно­сті з генералізованими, тобто суб’єкт виявився не владним над своїми особистими рисами і характером. Але подібна ієрархічна структура смислових настановлень не являється незмінною, вона обслуговує реальну діяльність суб’єкта і повинна забезпечити його адаптацію, тому система смислових настановлень знахо­диться у стані зворотного заперечного зв’язку з результативністю діяльності, а значить, підлягає трансформації.

Виходячи з процесу ієрархії професійного настановлення, можна передбачити таку динаміку трансформації смислових настановлень: по-перше, локальне латентне настановлення в окремих умовах, у ви­значеній діяльності неоднарозово актуалізується, фіксується і гене­ралізується; по-друге, локальне латентне настановлення навіть при актуалізації у певних умовах не фіксується. У першому випадку від­бувається перебудова особистісного відношення, а у другому — ні.

Оскільки професійне смислове настановлення є мотивовини- каючим фактором професійної діяльності, то закономірно, що формування смислових настановлень завжди передує включенню суб’єкта у визначену особистісно-значиму діяльність, а значить, значущу мірою детермінує формування визначених особистісних відношень до неї.

Таким чином існує таке розуміння ієрархії смислових профе­сійних настановлень: генералізовані, локальні актуалізуючі і ло­кальні латентні, які уявляються важливими, оскільки настанов­лення цільові та операціональні детермінуються настановлен­нями смисловими. Виходячи з цього, логічно передбачати, що включення психолога в професійну діяльність, у ході якої буде відбуватися дезактуалізація дезадаптивних генералізованих на­становлень і актуалізація адективних локальних (у тому числі і латентних) з наступною їх фіксацією, і являється одним з основ­них підходів у процесі професійного зростання.

Компоненти структури психологічної готовності психолога до професійної діяльності доцільно розглядати через ставлення до такого виду діяльності або настановлення (для ситуаційної гото­вності), мотиви, знання про предмет і способи діяльності, навич­ки та вміння їх практично втілити.

Відносно структури психологічної готовності психолога до професійної, то її можливо конкретизувати такими пов’язаними між собою та взаємообумовленими компонентами: сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням діяльності; сукупність необхідних знань; сукупність умінь та навичок практичного ви­рішення професійних завдань; сукупність значущих для профе­сійної діяльності особистісних якостей. їх можна конкретизувати такими ознаками:

— позитивним ставленням до суб’єкта та об’єкта професійно­го процесу;

— гуманістичною спрямованістю професійної діяльності;

— знанням про організаторську, управлінську, та економіко- правову діяльність;

— наявністю діагностичних, прогностичних і організаційних умінь та навичок;

— емоційною насиченістю позитивного ставлення до діяль­ності, його особистісним зацікавленням;

— позитивним ставленням до самого себе;

— впевненістю у собі, емоційною рівновагою, стресостійкіс- тю, креативністю, прагненням до досягнень, відповідальністю, комунікабельністю.

Виходячи з вищезазначеного, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що екстеріоризація психологічного настановлення суб’єкта на майбутнє є основою методу проектування майбут­нього шляху його професійної діяльності. Проектування майбут­нього — це та частина, сторона, етап діяльності суб’єкта, резуль­татом якої є отримання знання про майбутні події, і є розви­ваючою в процесі професійного зростання, здатністю усвідом­лення випереджаючи відображати дійсність і заснувати на пі­знанні законів свій розвиток. Це форма конструктивної діяльнос­ті мозку, спрямована на відтворювання картини, на якій можна емпірично спостерігати явища, що вміщує у собі вивідне інтуїти­вне розвиваюче вельми ймовірне знання; має своїм змістом інфо­рмаційну модель майбутніх подій та може виступати як спосіб пізнання. На наш час немає загальноприйнятого трактування цього поняття. Так, за визначенням Л.Арчера, проектування ха­рактеризується узагальнено як вирішення завдання. М.Азімов ви­значає проектування як прийняття рішення за умов недостатньої інформованості та високої відповідальності за помилку. У визна­ченнях П.Букера та Т.Вудсона підкреслюється, що проектування є ітераційним процесом, при якому багато разів приймається рі­шення щодо розробки проекту і багато разів моделюється об’єкт проектування. Дж.Фельден робить акцент на необхідності вико­ристання при проектуванні наукових та інженерних знань, а Дж.Пейдж підкреслює роль уяви («це стрибок уяви від фактів сьогодення до майбутніх можливостей»). Г.Надлер вказує на фу­нкціональне призначення проектування, що міститься у створен­ні ідеальних моделей об’єктів, які певною мірою кращі, ніж іс­нуючі, і служать для задоволення суспільної потреби. Проекту­вання в загальному його розумінні — це науково обґрунтоване визначення системи параметрів майбутнього об’єкта або якісно новітнього стану існуючого проекту — прототипу прообразу пе­редбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єднос­ті зі способами його досягнення. Останнім часом уявлення про суть проектування та сферу його застосування істотно змінилися.

Проективний підхід у професійному процесі передбачає наукове обґрунтування й опис можливих його станів у майбутньому, а та­кож альтернативних шляхів і термінів досягнення цього стану. Про­ектування — вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на формування прогнозів розвитку об’єкта, на підставі аналізу тенден­цій його розвитку. Проективний підхід — дослідницька база для планування, моделювання структур розвитку. Цей підхід до форму­вання нової, майбутньої моделі ґрунтується на проектуванні нової парадигми управління на основі методу дерева цілей. Цей метод до­зволяє послідовно розбити основні подальші цілі й завдання.

З необхідністю вимірювання рівня сформованості психологічної готовності психолога до професійної діяльності в якісно-кількісних характеристиках виникає потреба виділити критерії її оцінки. Під критерієм ми розуміємо спосіб для складення судження, ту основну ознаку (одну чи кілька), на основі якої передбачається оцінювання і порівняння ступеня розвитку готовності у різних респондентів.

Виходячи з наведеного визначення поняття психологічної про­фесійної готовності та її структури, випливає, що важливою озна­кою цього стану є емоційне ставлення до себе, до свого Я. Особис­тий досвід і дані наукових досліджень показують, що від того, буде це ставлення позитивним чи негативним, короткочасним, випадко­вим чи стабільним, значною мірою залежить ефективність профе­сійної діяльності й міра активності психолога. Це дає підставу роз­глядати характер і стійкість ставлення до такої діяльності як перший критерій оцінки ступеня розвитку готовності.

Говорячи про наступний критерій, виходимо з того, що конкрет­ний стан емоційних і колективних процесів особистості в професій­ній діяльності зумовлюється багатьма суб’єктивними та об’єк­тивними факторами. Наявність емоційно-позитивного ставлення до предмета діяльності, засобів її здійснення стимулює механізми са­морегуляції, що дають змогу суб’єкту мобілізувати свої сили для нейтралізації або ліквідації ступеня негативних впливів. Саме це дає можливість виділити швидкість і точність адаптації поведінки у ви­мірюваних умовах професійної діяльності як другого критерію.

Третій критерій оцінки рівня психологічної готовності психо­лога до професійної діяльності базується на тих прийомах і спо­собах професійних дій, за допомогою яких він налагоджує доці­льне спілкування з усіма суб’єктами діяльності, з усіма структурними одиницями професійної організації. Професійна доцільність є тією ознакою, на основі якої можна судити, наскі­льки усвідомлено фахівець ставиться до своєї діяльності, перед­бачає наслідок своїх дій та вчинків.

Ґрунтуючись на трьох попередніх критеріях рівня професійної готовності, можливо зробити висновок, що четвертий критерій являє собою достатній рівень сформованості перцепційних здіб­ностей. Без таких здібностей, скільки б не працював психолог, неможливо оволодіти професійною майстерністю.

Професійна діяльність психолога неможлива без поєднання різноманітних прийомів, що становлять професійну техніку. Психолог повинен уміти володіти своїм настроєм, знімати зайве психічне напруження, спілкуватися з усіма суб’єктами професій­ної діяльності. Поєднання комунікативних умінь виділяється як п’ятий критерій психологічної готовності психолога до профе­сійної діяльності.

Практичному психологу необхідні такі професійно значущі влас­тивості і якості, як емоційна стабільність, високий самоконтроль, щи­рість, доброта, сумлінність, самодостатність, наполегливість, старан­ність, цілеспрямованість та ін. Ці якості є важливим елементом до­сліджування готовності. Тому їх можна розглядати як шостий крите­рій психологічної готовності психологів до професійної діяльності.

Таким чином, психологічна готовність психолога до професійної діяльності — це комплекс мотивів, знань, умінь та навичок, особис- тісних якостей, які забезпечують успішну взаємодію психолога з учасниками професійної діяльності та ефективність діяльності в ці­лому. За своєю структурою вона являє собою складне, багатоаспек- тне особистісне утворення, яке включає функціонально пов’язані між собою та взаємообумовлені такі компоненти (див. рис. 2.1.):

• мотиваційний — сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням професійної діяльності;

• когнітивний — сукупність знань, необхідних для професій­ної діяльності;

• операційний — сукупність умінь та навичок практичного вирішення професійних завдань;

• особистісний — сукупність важливих для психолога особис- тісних якостей.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий