Словник Н

Навіюваність – це мимовільна піддатливість людини думці групи (людина і сама не помітила, як змінилися її погляди, поведінка, це відбувається саме собою, щиро).

Навіювання (лат. suggestion – навіювання, сугестія) – процес впливу на емоційну сферу психіки людини, що пов’язаний з її зниженою критичністю сприймання інформації.

Навичка — дія, неодноразове виконання якої призвело до її автоматизації, ознаками якої є максимально швидке виконання, відсутність зайвих рухів, мінімальна психофізична напруга, зниження контролю при збереження якості виконання.

Навчання — це цілеспрямована організація научіння з метою  формування  знань, умінь та навичок.

Навчання — процес взаємодії між тим, хто навчає (педагог), і тим, хто навчається (учень), у результаті якого в останнього формуються певні знання, вміння, навички.

Навчання процес цілеспрямованої передачі суспільно-історичного досвіду; спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

Навчання диференційованенавчання з урахуванням індивідуальних особливостей окремих груп учнів та добір відповідних для них задач, змісту, методів, форм навчання.

Навчальна діяльність – провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності.

Навчальна діяльністьцілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

Навчальність — це індивідуальні особливості швидкості та якості засвоєння учнем знань, умінь та навичок у процесі навчання.

Навчальність — це здатність до учіння та засвоєння, а також — до самостійного пізнання.

Настрій — форма переживання емоцій, що становить загальний емоційний стан, фон перебігу психічних процесів та поведінки людини (діяльність відбувається на певному емоційному фоні).

Наочно-дійове мислення – різновид мислення, що відбувається на основі здійснення рухових операцій (дій) з реальними предметами. Як провідний вид мислення, наочно-дійове характерне для раннього віку.

Наочно-дійове мисленняодин із видів мислення, який характеризується тим, що вирішення завдання здійснюється шляхом реального, фізичного перетворення ситуації, випробуванням властивостей об’єктів.

Наочно-образне мислення – вид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, при якому відбувається оперування образами конкретних предметів чи явищ дійсності.

Наслідування – форма поведінки людини, яка виявляється у копіюванні, відтворенні дій, поглядів чи виявів характеру інших осіб; дотримування прикладу, зразка.

Настанова – стан готовності людини до певної психічної активності, як от думок, емоцій, ставлень чи вчинків, дій.

Научіння – набуття людиною чи твариною певного психофізичного досвіду та здатність його ефективно використовувати ; процес і результат надбання індивідуального досвіду.

Научіння — стійкі доцільні зміни діяльності, які виникають завдяки попередній діяльності й не викликані безпосередньо-вродженими фізіологічними реакціями організму.

Научіння — це привласнення учнем певної системи знань, умінь  та навичок.

Научіння вікарне  — учіння через пряме спостереження за поведінкою та діяльністю інших людей, в результаті чого людина переймає і засвоює форми поведінки тих, за ким спостерігає, а також розуміє наслідки цієї поведінки.

Научіння шляхом інсайту. Інсайт (осяяння, спалах, що освітив свідомість) займає проміжне місце між латентним научінням і творчістю. Під час інсайту визначена інформація, розкидана в пам’яті, як би поєднується й використовується в новій ситуації (Келлер). Задача при цьому вирішується оригінально, і рішення приходить спонтанно (саме в цьому виявляється подібність із творчістю).

Неблагополучна сім’япедагогічно неспроможна сім’я, що ухиляється від виконання батьківського обов’язку, в якій батьки зловживають правами, самовільно відмовляючись від зобов’язань, накладених на них державою та суспільством.

Невроз – одна із основних форм нейропсихічних розладів, що спричинюється порушенням особливо значимих життєвих стосунків людини і супроводжується перевантаженням нервової діяльності людини. Невроз критично сприймається хворими і не виводить з ладу інтелект, що відрізняє його від психозу.

Негативізм (нонконформізм) (лат. negativus негативний) – невмотивована поведінка, яка проявляється в діях, свідомо протилежних вимогам та очікуванням інших індивідів або соціальних груп; прагнення неодмінно діяти всупереч позиції панівної більшості, будь-якою ціною і у всіх випадках утверджувати протилежну точку зору.

Негативізм дитячий – нелогічна протидія дитини впливу дорослих, що виявляється в безпосередньому опорі, демонстративній відмові виконувати їх вимоги (пасивна форма негативізму) чи виконані дій, протилежних до вимог вихователів (активна форма негативізму). Негативізм дитини може бути ознакою вікової кризи психічного розвитку або наслідком педагогічних прорахунків дорослих у вихованні.

Немовляти період – віковий етап розвитку дитини, що починається по завершенню фази новонародженості (близько 4-6 тижнів) та триває до одного року і супроводжується формуванням істотних надбань як фізичного, так і психічного розвитку. Передумовою виникнення психічних новоутворень періоду немовляти є забезпечення провідної діяльності даного віку – безпосереднього емоційного спілкування з дорослими.

Нерівномірність психічного розвитку – особливість розвитку психіки людини, що виявляється в фазах чергування прискореного розвитку певних психічних функцій та уповільненого розвитку інших в конкретному віковому періоді.

Несвідоме – 1) Сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених явищами дійсності, впливу яких суб’єкт не усвідомлює.

2) Рівень вияву психіки людини, який знаходиться поза контролем свідомості; зміст несвідомого має вплив на всю психіку і життєдіяльність індивіда, але механізми цього впливу наукою остаточно не з’ясовані. Вагома роль несвідомому надана в психоаналітичній концепції З. Фройда.

Несвідоме — нижчий рівень психіки людини; форма відображення, при якій людина не контролює свою поведінку, неповно орієнтується в часі й просторі, порушується мовлення.

Новоутворення психічні – це характерні саме для даного вікового періоду якісні особливості психіки (рівень розвитку свідомості та самосвідомості, характер психічних функцій і тому под.). Психічні новоутворення оформлюються до кінця вікового періоду і є наслідком розвитку людини протягом цього періоду в умовах специфічної для нього соціальної ситуації розвитку та провідного виду діяльності. Так., наприклад, віковими новоутвореннями періоду раннього дитинства (від 1 до 3 років) є мовлення, наочно-дійове мислення, предметна діяльність.

Новоутворення психічні – прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, один із критеріїв адекватності психічного розвитку людини.

Новонародженості фаза – початковий відрізок постнатального життя дитини, що триває близько 1-1,5 місяця після її народження і характеризується тісним взаємозв’язком фізичного та психічного розвитку.

Норма – це стандарти, що існують у соціальній спільноті чи групі, так звані очікування (експектації) відповідної поведінки, еталони, зразки поведінки, при зіставленні з якими визначається прийнятність і досконалість поведінкових проявів.

Норма психічна – відносний стандартний показник, що визначає прийнятність та адекватність розвитку і вияву психіки людини.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий