Словник К

Клаустрофобія (clausula – висновок і гр. phobos – страх) – острах закритих просторів і приміщень (див. Фобія).

Клептоманія (гр. klepto – краду + манія) – хворобливе нездоланне прагнення до злодійства, характеризується важковизначуваним прагненням індивіда скоювати крадіжки. Слід відрізняти делінквентне прагнення красти і клептоманію, суть якої не є придбання шляхом крадіжки якої-небудь речі. Самоціллю стає процес крадіжки і пов’язаний з ним ризик.

Когнітивний – синонім до поняття «пізнавальний»; той, що пов’язаний із знаннями.

Колектив — група об’єднаних спільними цілями і задачами людей, що досягла в процесі соціально-цінної спільної діяльності високого рівня розвитку (Петровський А. В.).

Компенсація (лат. сompensation – врівноважувати, відшкодовувати) – спроба людини заміщати почуття неадекватності почуттям адекватності за допомогою розвитку фізичних чи інтелектуальних умінь і навичок.

Компетентність педагога професійна — особистісні можливості педагога, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу; єдність теоретичної й практичної готовності педагога до здійснення педагогічної діяльності. У педагогічній компетентності вирізняють такі гармонійно поєднані складові: знання, уміння, навички, способи й прийоми їх реалізації у діяльності, спілкуванні, розвитку особистості (Мітіна Л. М.).

Комплекс Едипів – іманентний несвідомий еротичний потяг хлопчика до матері і пов’язані з цим агресивне почуття до іншого (своєї статті). Виникає у ранньому дитинстві (учення З. Фройда).

Комплекс Електри – за К. Юнгом, несвідомий еротичний потяг дівчинки до батька і пов’язані з цим негативні установки щодо матері. Виникає у ранньому дитинстві.

Комплекс неповноцінності (inferiority complex) – глибоке всепроникне почуття власної неповноцінності в порівнянні з іншими людьми. Часто супроводжується дефектними, помилковими установками і поведінкою.

Комплекс неповноцінності – система негативних ставлень індивіда до себе, переконаність у відсутності або низькому рівні розвитку значимих якостей. Комплекс неповноцінності, як правило, супроводжується заниженою самооцінкою.

Комплекс пожвавлення – новоутворення психіки кінця фази новонародженості, що виявляється як позитивна емоційно-рухова реакція впізнавання та радості дитини при появі значимого дорослого.

Комплекс пожвавлення – позитивно емоційно-дієва реакція дитини на появу дорослого, особливо на голос матері, її обличчя, дотик. Спостерігається у віці півтора-двох місяців виражається в початковій фіксації погляду, потім у пожвавлених рухах ручок і ніжок. Відсутність комплексу пожвавлення в дитинстві – діагностична ознака затримки психічного розвитку дитини.

Комплекс пожвавлення — важливе психічне новоутворення періоду новонародженості, що виникає під час контакту дитини з дорослим і включає емоційні та рухові реакції: посмішку, вокалізації, дитина тягнеться ручками і спрямовує погляд у напрямі дорослого.

Комплексний метод – організаційний метод вікової психології, специфікою якого є поєднання регулярного системного вивчення досліджуваних різних вікових груп впродовж певних проміжків часу.

Конвергентне мислення – вид мислення, в основу якого покладена спроможність до вироблення єдино правильної точки зору. Конвергентне мислення є протилежним дивергентному, іноді вживається як синонім ригідного мислення.

Конкретних операцій стадія (за Ж.Піаже) – період когнітивного розвитку дитини, що характеризується початком використання в мисленні логіку, аналіз, оцінку, також появою та розвитком здатності класифікувати предмети, формуванням уявлення про збереження кількості речовини.

Конвергенції теоріїпсихологічні теорії, які спираються на положення про конвергенцію (схрещування) біологічних (спадковості) та соціальних (середовище) факторів розвитку особистості при визначальній ролі біологічних (німецький психолог В. Штерн).

Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – 1) це зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій суб’єктів взаємодії; серйозна розбіжність, гостра суперечка. 2) Сприйнята розбіжність інтересів: переконання сторін у тому, що існуючі в них на даний момент прагнення не можуть бути реалізовані одночасно. 3) Неспівпадання, суперечливість несумісних виявів свідомості однієї людини (внутрішній конфлікт особистості) чи інтересів, прагнень кількох людей чи груп (міжособистісний або міжгруповий конфлікт).

Конформність – 1) Піддатливість людини реальному чи уявлюваному тиску групи; проявляється з зміні її поведінки та установок стосовно позиції більшості, яку вона раніше не поділяла. 2) Властивість особистості змінювати, пристосовувати свої погляди, поведінку у відповідність до вимог навколишнього соціального середовища. Конформність як ситуативний прояв є природнім явищем, а як особистісна ознака зумовлює пасивну життєву позицію індивіда.

Корекціяприпускає роботу щодо компенсації виявлених відхилень і направлену на дитину та її мікросоціальне оточення.

Корекція психологічна (психокорекція) (лат. correctio – виправлення, поправка) – діяльність з виправлення (коректування) тих особливостей психічного розвитку, які, за прийнятою системою критеріїв, не відповідають “оптимальній” моделі.

Криза вікова (гр. krisis – рішення, перелом, важкий перехідний стан) – особливі, порівняно нетривалі (до року) періоди онтогенезу, що характеризуються різкими психологічними змінами; стосується нормативних процесів, необхідних для нормального, поступального ходу особистісного розвитку.

Криза нормативна (вікова) – криза психічного розвитку людини, що має більш-менш планований, передбачуваний характер з типовими причинами та симптомами. Розрізняють наступні вікові кризи: новонародженості, 1-го року, 3-ох років, 6 (7) років, 13 років, 17 років. У дорослості найбільш типовою є криза середини життя.

Криза ненормативна – криза, спричинена складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають не планований і автономний щодо вікових криз характер.

Криза 3-х років — одна з криз психічного розвитку, що виникає на межі раннього та дошкільного вікових періодів; відзначається кризовими явищами у поведінці дитини (негативізм, протест, знецінення дорослих, свавілля, непокора, впертість) і відбувається при невідповідності між операційно-технічною (володіння способами і засобами діяльності) і мотиваційною (прагнення, інтереси, бажання щодо виконання діяльності) сторонами предметно-маніпулятивної гри. Виникає при блокуванні дорослим прагнень дитини до самостійності.

Критицизм підлітковий – схильність підлітків скептично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.

Криза психологічна – явище загострення внутрішніх суперечностей психіки, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми, відмиранням старих психологічних структур та появою нових.

Критерії вікової періодизації психічного розвитку людини є:

— соціальна ситуація розвитку (особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов психічного розвитку індивіда, типове для представників певного вікового періоду),

— провідна діяльність (це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв’язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень),

— психічні новоутворення (прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда у певному віковому періоді)

Критерії вихованості — це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості (колективу).

Критерії готовності дитини до школице рівень його розумового розвитку. Л.С. Виготський один з перших сформулював думку про те, що готовність дитини до шкільного навчання полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку пізнавальних процесів.

Культурно-історична концепція розвитку вищих психічних функцій (теорія Л. С. Виготського (1896-1934 рр.)) — теорія особис-тісного й психічного розвитку, згідно якої розвиток дитини здійснюється через інтеріоризацію способів дій, існуючих у її найближчому оточенні; вищі психічні функції (мовлення, теоретичне мислення, довільна увага, словесно-логічна пам’ять, уява, воля) ніяк не представлені в матеріальній структурі організму, а є результатом розвитку органічно представлених нижчих психічних структур людини в умовах суспільства.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий