Словник А

Абстрактне мислення – один із найскладніших, специфічно людських видів мислення, що передбачає розуміння та використання понять, термінів та інших абстрактних категорій.

Автоевтаназія – дії приреченої людини, спрямовані на прискорення власної смерті.

Авторитет (лат. auctoritas – влада, вплив) – вплив, впливовість індивіда, засновані на положенні, статусі, посаді, що він займає.

Авторитет – це визнання за індивідом права на ухвалення рішення в умовах спільної діяльності.

Авторитет особистості характеризується відповідним рівнем ділових і організаційних умінь та здібностей, морально-психологічних рис та принципів.

Агресивність (фр. agressif агресивний) – емоційний стан або стійка риса особистості, що проявляється у готовності до агресивної поведінки та характеризується грубістю, нестриманістю, прагненням невмотивовано заподіяти шкоду іншим людям.

Агресивність – особистісна характеристика, набута і зафіксована в процесі розвитку особистості на основі соціального научіння, яка полягає в агресивних реакціях на різні подразники.

Агресія (лат. фggression – напад) — індивідуальна чи колективна поведінка або дія, спрямована на нанесення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи людей.

Агресія — тенденція (прагнення), що виявляється в реальній поведінці або фантазуванні, з метою підпорядкувати собі інших або домінувати над ними.

Агресія – дії чи наміри людини заподіяти навмисну шкоду іншим чи собі, прояви ворожості, нападу тощо.

Агресивна поведінка – поведінка, націлена на придушення або спричинення шкоди іншій живій істоті, не бажаючій подібного поводження.

Адаптація (від лат. аdaptacio — пристосування) пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища.

Адаптація – це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку, продовжування роду. Отже, процес адаптації відбувається тоді, коли в системі організм-середовище відбуваються значні зміни, які формують новий гомеостатичний стан, що дає змогу досягти максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій.

Адаптація – це пристосування чутливості до постійно діючого подразника, яке виявляється у зниженні або підвищенні порогів. Це пристосування людини до оточуючого світу.

Адаптація (як механізм соціалізацій) – пристосування дитини до вимог дорослого, ототожнення з ним та наслідування його поведінки.

Адекватністьце поведінка, яке зрозуміле і не викликає в оточуючих ніяких питань. Але адекватність — не тільки характеристика нормальності поведінки. В психології адекватність є ступенем відповідності поведінки людини певними схемами та моделями поведінки.

Адекватність – філософське поняття, що вживається в психології як відповідність суб’єктивних образів психіки людини об’єктивній дійсності (наприклад, сприймання, уяви, самооцінки). Також вживається у виявленні співвідношення рівня психічного розвитку певного індивіда віковим нормам.

Акмеологіянаука, яка вивчає феноменологію, закономірності і механізми розвитку людини на етапі її дорослості, особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку (наука про розвиток зрілих людей).

Акселерація (акцелереція) (від лат. acceleratio — прискорення) – являє собою більш швидкий або прискорення соматичного (психологічного) розвитку і фізіологічного дозрівання дітей і підлітків; виявляється у збільшенні ваги і розмірів тіла, а також в більш ранніх термінах статевого дозрівання (спостерігається з другої половини ХІХ ст.).

Актуальний рівень психічного розвиткутой рівень психічного розвитку якого дитина вже досягла і який виявляється за допомогою завдань, що дитина успішно розв’язує самостійно.

Акт хапанняце умовно-рефлекторний акт, який здійснюється за допомогою дорослого. Це поведінковий акт, а поведінка передбачає обов’язкову участь орієнтування. Хапання може виникнути лише за умови, що рука перетвориться в орган обстеження, а для початку вона має розкритися. Перший час рука дитини стиснута в кулачок. Хапання здійснюється під контролем зору: дитина розглядає свої руки, стежить, щоб рука наблизилася до предмета. У 2 місяці дитина наосліп здійснює рухи; у 3-4 місяці напрям погляду й руху починають збігатися; у 4-5 місяці – перші акти хапання; після 6 місяців – виникають різні способи хапання, коли великий палець протиставляється. Дитина починає обмацувати предмет (брязкальце перекладає, постукує, розхитує). З другого півріччя дитина вже по-різному готує руку для хапання різних за формою та величиною предметів, наприклад, м’яча, палички чи кубика.

Акцентуації(-я) характеру (лат. аccentus – наголос) – упроваджене К. Леонгардом, що означає надмірну виразність окремих рис характеру та їхніх сполучень і становить граничні варіанти норми, що межують із психопатіями.

Акцентуації характеру – крайні варіанти його норми, при яких окремі риси вдачі надмірно посилені, від чого виявляється вибіркова вразливість відносно певного роду психогенних дій при добрій або навіть підвищеній стійкості до інших.

Акцентуація астенічнаакцентуація, якій притаманні швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресії та іпохондрії.

Акцентуація гіпертимна – акцентуація, якій притаманні постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність із прагненням діяльності й тенденцією не доводити справу до кінця.

Акцентуація дистимна – акцентуація, якій притаманні перевага зниженого настрою, схильність до депресії, зосередженість на похмурих, сумних сторонах життя.

Акцентуація епілептоїдна акцентуація, що характеризується схильністю до злостиво-тужливого настрою з агресією, що накопичується і проявляється нападами люті та гніву(іноді з елементами жорстокості), конфліктністю, в’язкістю мислення, скрупульозною педантичністю.

Акцентуація істероїдна (демонстративна) – акцентуація, що характеризується вираженою тенденцією до витиснення неприємних для суб’єкта фактів і подій, до облудності, фантазування й удаваності, що використовуються для привернення до себе уваги; авантюри стичність, марнославство, “втеча в хворобу” при нереалізованій потребі у визнанні.

Акцентуація конформнаакцентуація, для якої характерні надмірна підпорядкованість і залежність від думки оточення, брак критичності й ініціативності, схильність до консерватизму.

Акцентуація лабільнахарактеризується різкою зміною настрою залежно від ситуації.

Акцентуація нестійка – акцентуація, для якої характерні схильність легко піддаватися впливу оточення, постійний пошук нових вражень, компаній, уміння легко встановлювати контакти поверхового характеру.

Акцентуація параноїдальна (застряваюча)характеризується підвищеною підозрілістю та хворобливою вразливістю, стійкістю негативних афектів, прагненням домінувати, несприйняттям думки інших; внаслідок чого – висока конфліктність.

Акцентуація психастенічна – акцентуація, для якої характерні надмірна тривожність, нерішучість, схильність до самоаналізу, постійних сумнівів і міркувань, тенденція до утворення обсесій (нав’язливих станів) і ритуальних дій.

Акцентуація сенситивна – акцентуація, що характеризується підвищеною вразливістю, боязкістю, загостреним почуттям власної неповноцінності.

Акцентуація циклоїдна – акцентуація, що характеризується чергуванням фаз гарного і поганого з різними періодами.

Акцентуація шизоїдна акцентуація, для якої характерні відмежованість, замкнутість, інтроверсія, емоційна холодність, що проявляється у відсутності співпереживання, у труднощах при встановленні емоційних контактів; брак інтуїції в процесі спілкування.

Алгоритмізоване навчання система прийомів, методів розв’язання завдань у визначеній послідовності.

Амбівалентність емоційна – суперечливе переживання людиною двох протилежних емоцій чи почуттів одночасно до одного об’єкту (любові і ненависті, радості і суму), поведінкова — прагнення до одночасних дій в двох протилежних взаємовиключних напрямках.

Амнезії — розлади пам’яті, за яких відбувається втрата минулого досвіду людини, її вмінь, навичок, знань.

Ампліфікація — максимальне розкриття всіх можливостей віку для психічного розвитку особистості (О. В. Запорожець).

Аналіз — одна з основних операцій мислення, що полягає у виділенні в об’єктах елементів, властивостей, зв’язків, у поділі предмету на частини.

Анальна стадії розвитку – концепція З. Фройда про тип особистості; починається у віці 18-ти місяців, продовжуючи до третього року життя; друга стадія психосексуального розвитку, впродовж якої чуттєва насолода дитини пов’язана з процесами дефекації. Протягом періоду діти одержують значне задоволення від затримування виштовхування фекалій. У цій стадії приучення до туалету дитина учиться розмежовувати вимоги ід (задоволення від негайної дефекації) і соціальні обмеження, що виходять від батьків (самостійний контроль над потребами). З. Фрейд вважав, що всі майбутні форми самоконтролю і саморегуляції беруть початок у цій стадії.

Андрогінність – поєднання в психіці людини водночас жіночих та чоловічих властивостей. Андрогінна особистість вбирає в себе кращі статеворольові ознаки, тому має високі показники психологічної гнучкості та адаптивності.

Анкетування – метод психологічного чи соціального дослідження, що здійснюється на основі письмового опитування значної кількості людей за певним підбором запитань — анкетою.

Аномалія – це будь-яке відзначене відхилення від норми або очікувань. Дослівно – це не «норма». Термін використовується для позначення відхилень в поведінці, у відносинах і статистиці.

Аномальна поведінка – це система вчинків або окремі вчинки, що суперечать соціальній, статистичній, суб’єктивній і функціональній нормам.

Анорексія (нервова) — психічний розлад, відзначений прагненням до максимальної худоби і втрати ваги.

Антисоціальна (делінквентна) поведінкаця поведінка, що суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю навколишніх людей. Вона включає будь-які дії або бездіяльності, заборонені законодавством.

Асинхронністьзакономірність психічного розвитку, згідно з якою різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю, і за віком їх настання.

Асоціальна (аморальна) поведінкаця поведінка, що відхиляється від виконання морально-етичних норм, безпосередньо загрожує благополуччю міжособових відносин.

Аутодеструктивна (саморуйнівна) поведінка ця поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, загрожує цілісності і розвитку самої особи.

Аутосоціальність – перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.

Афект (лат. affectusщиросердне хвилювання) – короткочасна бурхлива емоційна реакція людини на дію зовнішніх факторів. Супроводжується різко вираженою жестикуляцією і змінами у функціях внутрішніх органів, утратою вольового контролю і бурхливим проявом емоційних переживань.

Афект неадекватності – негативний емоційний стан, пе­реживання суб’єктом уявної несправедливості і неадекватної образи в ситуації невдачі при запереченні власної провини та відповідальності.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий