Раннє дитинство. Розвиток психічних функцій. Заброцький М.М.

Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008.— 112 с.

IMG_1834Розвиток психічних функцій. 

Досвід, накопичений у предметній діяльності, служить основою розвитку мовлення дитини. Період раннього дитинства є сензитивним для розвитку мовлення, тобто засвоєння мови в цей час проходить з максимальною ефективністю, а надолужити втрачене вкрай важко.

У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв’язки між словами та реальністю, що стоїть за ними.

Бурхливо формується активна мова дитини. Зростає словниковий запас (на кінець третього року дитина використовує вже близько 1500 слів, тоді як роком раніше — близько 300). Засвоюється граматична й синтаксична будова та звуковий лад рідної мови. Формування активної лексики є джерелом усього психічного розвитку дитини.

На початку періоду раннього дитинства малюк уже починає сприймати властивості оточуючих предметів, вміє знаходити між ними найпростіші зв’язки та використовувати їх. Усе це створює необхідні передумови для подальшого розумового розвитку, що протікає в тісному взаємозв’язку з оволодінням дитиною предметною діяльністю, мовленням, елементарними формами гри, малювання тощо.

Основою розумового розвитку є оволодіння дитиною новими видами дій сприймання та мислення.

Сприймання в цьому віці розвивається передусім за рахунок дій, що формуються у предметній діяльності. Добираючи різноманітні предмети за формою, кольором чи розмірами, дитина оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями. Від порівняння властивостей предметів за допомогою таких дій малюк поступово переходить до зорового порівняння. Водночас із зоровим сприйманням у ранньому дитинстві формується і слухове. Загалом сприймання предметів набуває більш цілісного характеру.

Розглянемо один із експериментів Курта Левіна. Гоупа дорослих перебувала 10-15 хвилин у порожній кімнаті, очікуючи, що за ними незабаром зайдуть. Усі почали роздивлятися довкола, і дії кожного визначалися тим, що він бачив. Якщо це був годинник, людина дивилася, котра година; лист викликав бажання довідатися, кому він адресований, різнобарвні паперові стрічки на вікнахбажання посмикати за них тощо. Речі ніби притягували людей до себе, зумовлюючи їхню поведінку (Левін назвав її польовою). За спогадами учениці Левіна Б. В. Зейгарник, лише літній професор не виявив польової поведінки: заглиблений у свої думки, він сів у крісло, дістав із портфеля рукопис і почав читати. Це був виняток; як правило, у певних ситуаціях ми всі поводимося за польовим типом.

Діти раннього віку максимально залежні від того, що безпосередньо сприймають. їхня поведінка має польовий, імпульсивний характер; ніщо з того, що лежить за межами наочної ситуації, не привертає уваги. Експеримент Левіна доводить, що до 2 років малюк узагалі не може діяти без опори на сприйняття. Поставлене перед дітьми завдання сісти на великий камінь, що лежить на галявині, виявилося вкрай важким, оскільки спочатку треба було відвернутися від каменя, а отже, перестати його бачити. Діти багато разів обходили камінь, торкалися до нього, гладили, щоб, принаймні, відчути його тактильно. Лише одному хлопчикові вдалося зберегти опору на зорове сприйняття: він нахилився, і, дивлячись на камінь між широко розставленими ногами, врешті-решт сів.

З усього вищесказаного випливає цікава особливість: у ранньому віці спостерігаються лише елементарні форми уяви (наприклад, передбачення), але творчої уяви ще немає. Внаслідок цього дитина не здатна щось вигадати, обманути. Тільки наприкінці раннього дитинства у неї з’являється можливість фантазувати.

Неухильно розширюється коло об’єктів, що привертають увагу малюка. Починаючи з другого року, дитина активно придивляється, прислухається до них,однак її більше цікавлять не самі об’єкти, а дії над ними.

Процеси пам’яті загалом мають мимовільний характер, однак розуміння дитиною слів та оволодіння активним мовленням детермінує перші прояви довільності.

У поведінці дитини, її діях з іграшками, перших спробах малювання виявляються образи уяви, хоча їх украй важко відокремити від образів пам’яті. На третьому році життя активізується репродуктивна уява, що проявляється, приміром, у перенесенні вже відомих дій на нову ситуацію тощо.

У предметних практичних діях зароджується і мислення дитини, перші паростки якого проявляються наприкінці першого року життя. Мислити малюк поки що може лише про ті предмети, які бачить, з якими щось робить. Мислення здійснюється у наочній ситуації практичними діями (наочно-дійовемислення) і лише тоді, коли дитина прагне досягти конкретної мети, спосіб досягнення якої їй невідомий.

Дитина вчиться мислити, застосовуючи практичний аналіз (ламає іграшки, щоб з’ясувати, що у них всередині), практичний синтез (складає новий об’єкт із деталей конструктора), відкриваючи для себе нові властивості об’єктів у процесі практичного та мовного спілкування з дорослими тощо.

Перші узагальнення діти раннього віку здійснюють на основі окремих, найпомітніших ознак, хоча вони часто несуттєві.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий