Последнее обновление: 01.01.2017 в 20:10
Подпишись на RSS
rss Подпишитесь на RSS, чтобы всегда быть в курсе событий.

Популярное

Sorry. No data so far.

Комментарии

Присоединяйтесь к обсуждению
  • благоустроитель: За статью премного благодарен, все по делу, достаточно много кто это использует
  • бобр: Было бы интересно узнать поподробнее
  • Интерны 2014: когда-нибудь увижу нечто подобное и на своем блоге
  • стилист: Спасибо за статью оказалась очень полезной.
  • необычный: полностью поддерживаю, такие же мысли были.

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 128 с. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

10 Декабрь 2013 · ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

І. Перелік питань для підсумкового контролю знань.  Запитання. ІІ. Розібрати три творчі ситуації / завдання. Завдання. ІІІ. Реферат «Історія розвитку соціально-психологічної служби України.» Вимоги. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

14 Июнь 2013

Психосоціальна допомога підліткам із суїцидальною поведінкою (Аліна Бороденко)

Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с.

IMG_1829Суїцидальна людина лишає свій психологічний скелет у шафі близьких, які продовжують жити.

Едвін Шнейдман

 ВСТУП. Однією з актуальних проблем сучасного суспільства є зростання кількості випадків суїцидальної поведінки серед підлітків та молоді. За останні 30 років рівень самогубств, особливо серед молодих людей (18-30 років), зріс на 150 %. Цей ріст поєднується із ростом частоти депресій та зловживання психоактивними речовинами. Крім того, згідно з даними Н. Сабат, 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % – вважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини [[1]].

Дослідниками також встановлено, що акт самогубства зазвичай обумовлений цілою низкою чинників: соціальних, економічних, політичних, філософських, психологічних, релігійних тощо. При цьому рівень самогубств і його динаміка виступають важливими індикаторами соціального благополуччя того чи іншого соціального середовища, а також показниками психічного та духовного здоров’я суспільства [[2], с.118].

СУЇЦИД ЯК ПСИХОСОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ. Самогубство, суїцид (лат. suicid – самогубство; sui – себе, caedo – убивати) умисне позбавлення себе життя. Не визнається самогубством позбавлення себе життя особою, що не усвідомлює значення своїх дій або їх наслідків (неосудні, діти у віці до п’яти років). У цьому випадку фіксується смерть від нещасного випадку [[3], с.114]. У зв’язку із цим, наприклад, Е. Шнейдман, визначає


[1] Сабат Н. Профілактика суїцидальної поведінки дітей та підлітків / Н. Сабат // Все для вчителя. – 2007. – № 11. – С. 35–37.

[2] Пігіда В. М. Суїцидальна поведінка неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема / Віра Миколаївна Пігіда // Український медичний альманах. – 2008. – Том 11. – № 6 (додаток). – С. 118.

[3] Сафонова Л. В. Содержание и методика психосоциальной работы : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л. В. Сафонова. – М. : Изд. центр «Академия», 2006. – 224 с.

______________________________________________________________

самогубство як навмисну смерть – акт позбавлення себе життя, при якому людина робить цілеспрямовану та свідому спробу припинити існування [[1], с.144].

Суїцидальна поведінкапоняття більш широке, ніж суїцид, оскільки воно включає в себе будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються уявленнями про позбавлення себе життя. Зокрема, сюди належать: завершене самогубство, суїцидальні спроби (замахи) та наміри (ідеї). Ці форми звичайно розглядаються як стадії або ж прояви одного феномена.

Американський психолог Е. Шнейдман [[2]] у своїх наукових  працях описав декілька найбільш серйозних характеристик суїциду (рис. 1).

IMG_1618[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Основні характеристики розвитку особистості із суїцидальними рисами у поведінці (за Е. Шнейдманом)


[1] Виничук Н.В. Психология аномального поведения / Н. В. Виничук. – Владивосток : Дальневосточный ун-т, 2004. – 198 с.

[2] Сорочинська В. Є. Організація роботи соціального педагога : навч. посібник / В. Є. Сорочинська. – К. : Кондор, 2005. – 198 с.

_________________________________________________________

Елементом суїцидальної поведінки можна також вважати внутрішню суїцидальну поведінку, що містить у собі суїцидальні думки, уявлення, переживання, а також суїцидальні тенденції, серед яких можна виокремити задуми та наміри. На практиці доцільно користуватися трьома ступенями цієї шкали:

–  пасивні суїцидальні думки характеризуються уявленнями, фантазіями на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя як самодовільної дії («добре було б померти», «заснути й не прокинутись» тощо);

–  суїцидальні задуми – це активна форма вияву суїцидальності, тобто тенденція до самогубства, глибина якої збільшується з розробкою плану її реалізації. Обдумуються спосіб, час і місце самогубства;

–  суїцидальні наміри передбачають приєднання до задуму рішення та вольового компоненту, який спонукає до безпосереднього переходу в зовнішню поведінку [[1]].

Про наближення суїциду свідчить, як правило, передсуїцидальний синдром. Його тривалість варіюється від декількох хвилин до тижнів і місяців. Частіше за все цей синдром спостерігається у старших підлітків і у дорослих людей. В ньому виокремлюють три стадії: 1)  тривала історія наявності проблем у дитячому віці та ранній підлітковій фазі (наприклад, діти позбавлені батьківської уваги і турботи); 2)  період ескалації, коли приєднуються всі проблеми даного періоду розвитку; 3)  в останній стадії підліток повністю відчужений від своїх близьких; це період психологічно вимушеної та дуже важко переносимої самотності, коли будь-який чинник може стати «останньою краплею» [[2], с.241].

Б. Д. Карвасарський [[3]] у структурі суїцидонебезпечних реакцій виокремлює три компоненти: афективний, когнітивний і поведінковий. Змістом афективного компоненту служать, зокрема, переживання емоційної ізоляції та безвихідності; реакції тривоги, депресії, туги, образи; у деяких випадках має місце апатія, відчуття безсилля, прагнення до самоти. Когнітивний компонент суїцидального кризового стану включає уявлення про власну непотрібність, неспроможність, безцільність і болісність подальшого життя, висновок про неможливість розв’язання кризи через відсутність часу або можливості. Поведінковий компонент, окрім власне суїцидальної поведінки, включає також і поведінкову, часто високу, активність у спробах вирішення кризового стану, у тому числі використовування неадаптивних варіантів копінг-поведінки типу «втечі в алкоголізацію і наркотизацію», проявів агресивних і дисоціальних тенденцій.


[1] Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения) : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Е. В. Змановская. – М. : Издат. центр «Академия», 2006. – 286 с.

[2] Психология социальной работы : учеб. для вузов / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Л. Васильева и [др.] ; под ред. Марины Анатольевны Гулиной. – СПб. : Питер, 2002. – 350 с. – (Серия: Учебник нового века).

[3] Кризисная психотерапия // Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б. Д. Карвасарского. – [2-е изд.]. – СПб, 2000. – 1024 с. – (Золотой фонд психотерапии).

____________________________________________________________

Парасуїцид це незавершені суїцидальні дії, які є або проявом суїцидального шантажу, або етапом суїцидальної поведінки, що передує завершеному істинному суїциду.

Важливим при аналізі фактів суїцидальної поведінки є її типологізація, хоча вона завжди є умовною. Так, на думку А. Є. Лічко, у підлітків суїцидальна поведінка набуває трьох форм [[1], с.242-243]:

–  істинний суїцид, тобто усвідомлені та ретельно сплановані дії, метою яких є позбавлення себе життя; такий підліток, маючи істинні суїцидальні наміри, свою поведінку будує так, щоб ніхто не міг перешкодити досягненню мети. Всі спроби скоюються без свідків, а способи суїциду в цих випадках вибираються «найжорсткіші»: самоповішення, застосування вогнепальної зброї чи падіння з великої висоти;

–  афективний суїцид. Такі дії обумовлені надзвичайно сильним афектом, що виник у результаті раптової гострої психотравмуючої події або під впливом акумуляції хронічних психотравм. Це може бути суїцид у дівчини-підлітка, яка втратила коханого, а потім ще й дізналася, що вагітна. Тут як засоби покінчити із життям виступають предмети, що несподівано виявилися в полі зору суїцидента; а також суїциденти вдаються до спроб повішення, отруєння токсичними і сильнодіючими препаратами;

–  демонстративно-шантажна поведінка має на меті тиск на оточуючих, як правило, на батьків, іноді на коханих, щоб примусити їх змінити або вирішити кризову ситуацію. Тому всі спроби скоюються у присутності оточуючих або в межах їх досяжності; способи суїцидальної поведінки частіше за все виявляються у вигляді порізів вен, уживання неотруйних ліків, імітації повішення.


[1] Психология социальной работы : учеб. для вузов / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Л. Васильева и [др.] ; под ред. Марины Анатольевны Гулиной. – СПб. : Питер, 2002. – 350 с. – (Серия: Учебник нового века).

______________________________________________________________

СУЇЦИД ЯК РЕЗУЛЬТАТ НЕВИРІШЕНОЇ КРИЗИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ. Підлітковий романтизм, екстремізм, радикалізм, віра в добро, мрії про чарівну принцесу (принца) – усе це наївні штампи, навіяні з дитинства. Стикаючись із реальністю, яка протилежна їхнім надіям і сподіванням, їхнім романтичним мріям, підлітки розчаровуються в житті і зважуються на такий відчайдушний і трагічний крок, як самогубство. Водночас, за даними статистики, лише у 10% підлітків є істинне бажання убити себе, в 90% суїцидальна поведінка – це «крик про допомогу», звернений до рідних і близьких. Невипадково, що 80% спроб скоюються удома, притому в денний і вечірній час [[1]]. І лише кожна четверта спроба суїциду закінчується самогубством і то через необережність.

Суїцидальна поведінка у підлітків часто пояснюється тим, що молоді люди, не маючи достатнього життєвого досвіду, не в змозі правильно визначити мету свого життя і намітити шляхи її досягнення. Так, І. П. Павлов пояснював самогубство втратою «рефлексу мети» [[2], с. 270].

IMG_1619[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Чинники підліткової кризи

Л. Б. Шнейдер самогубство у підлітків пов’язує з віковими особливостями цього періоду [[3]]. Так, у рамках кризи періоду дорослішання підлітки скаржаться на депресивний стан, викликаний тим, що їх ніхто не розуміє, що вони самотні, не знайшли свого місця в житті, не заслуговують пошани, не мають власного «Я» та ін. Все це веде до появи сильних депресивних станів. Кризу юної особистості загострюють також дія світової економічної кризи, негаразди внутрішньосімейного порядку, кризові стани батьків (рис.2).


[1] Психолого-педагогическая помощь детям в кризисных ситуациях. Суицид. Возрастные аспекты суицидального поведения [Электронный ресурс] // Ваш психолог. Работа психолога в школе. – Режим доступа : http://www.vashpsixolog.ru/documentation-school-psychologist/88-information-for-school-psychologist/1023-psixologo-pedagogicheskaya-pomoshh-detyam-v-krizisnyx-situacziyax?start=3

[2] Павлов І. П. Двадцятирічний досвід об’єктивного вивчення вищої нервової діяльності (поведінки) тварин [Текст] / І. П. Павлов. – К. : Рад. шк., 1953. – 615 с.

[3] Шнейдер Л. Кризисные состояния у детей и подростков: направления работы школьного психолога. Курс лекций / Лидия Шнейдер // Школьный психолог. – 2009. – № 22.

___________________________________________________________

Водночас Н. В. Вінічук зауважує, що багато хто із тінейджерів, які намагаються убити себе, борються із гнівом та імпульсивністю, деякі із них часто знаходяться в стані сильного стресу через постійні сімейні конфлікти, проблеми у школі, неадекватні взаємостосунки з однолітками та соціальну ізоляцію [[1], с.155].

А. Грішило зауважує, що причинами суїцидальної поведінки підлітків можуть стати також нещасливе кохання, зміна місця проживання, суїциди в родині, алкоголізм, вживання наркотиків і токсичних речовин, хронічні або смертельні хвороби [[2]].

На думку О. В. Змановської, можна говорити про значний вплив на суїцидальну поведінку підлітків міжособистісних відносин з однолітками і батьками. При цьому в передпубертатному віці переважають «сімейні проблеми», а в пубертатному – «сексуальні» та «любовні» [[3], с.147].

Деякі дослідники також виокремлюють тих підлітків, які знаходяться в зоні підвищеного суїцидального ризику. Це депресивні підлітки; підлітки, котрі зловживають алкоголем і наркотиками; підлітки, які або скоювали суїцидальну спробу, або були свідками того, як вчинив суїцид хтось із членів сім’ї; обдаровані підлітки; підлітки з поганою успішністю в школі; вагітні дівчатка; підлітки, жертви насильства. Таким чином, у молодої людини, що знаходиться під пресом хоча б однієї із цих ситуацій або проблем, може не виявитися емоційних, розумових або фізичних сил протистояти будь-яким іншим неприємностям. І тоді суїцид може стати для неї єдиним прийнятним виходом [[4]].


[1] Виничук Н.В. Психология аномального поведения / Н. В. Виничук. – Владивосток : Дальневосточный ун-т, 2004. – 198 с.

[2] Грішило А. Самогубство – крик по допомогу / Алла Грішило // Ваше здоров’я. Медична газета України. – 2006. – №07 (881).

[3] Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения) : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Е. В. Змановская. – М. : Издат. центр «Академия», 2006. – 286 с.

[4] Психолого-педагогическая помощь детям в кризисных ситуациях. Суицид. Возрастные аспекты суицидального поведения [Электронный ресурс] // Ваш психолог. Работа психолога в школе. – Режим доступа : http://www.vashpsixolog.ru/documentation-school-psychologist/88-information-for-school-psychologist/1023-psixologo-pedagogicheskaya-pomoshh-detyam-v-krizisnyx-situacziyax?start=3

__________________________________________________________

Проте наявність психотравмуючої ситуації – недостатня умова для здійснення суїциду. Друга складова – особистісні особливості суїцидента. До них відносяться: напруга потреб і бажань, невміння знайти способи їх задоволення, відмова від пошуку виходу зі складних ситуацій, низький рівень самоконтролю, невміння ослабити нервово-психічну напругу, емоційна нестабільність, імпульсивність, підвищена навіюваність, безкомпромісність і відсутність життєвого досвіду [[1]]. У підлітків суїцид частіше зустрічається при таких типах акцентуації характеру, як істероїдний, сенситивний, емоційно-лабільний, астенічний. Фоном є високий рівень агресивності.

О. М. Моховиков вказує також на деякі особливості суїцидальної поведінки у молодому віці [[2]]:

1.  Недостатньо адекватна оцінка наслідків аутоагресивних дій. Поняття «смерть» у цьому віці звичайно сприймається досить абстрактно, як щось тимчасове, схоже на сон, не завжди пов’язане з власною особою.

2.  Несерйозність, скороминущість і незначущість (з погляду дорослих) мотивів, якими діти пояснюють спроби самогубства. Цим обумовлені труднощі своєчасного розпізнавання суїцидальних тенденцій та істотна частота несподіваних для навколишніх випадків.

3.  Наявність взаємозв’язку спроб самогубств дітей і підлітків з девіантною поведінкою: втечами з дому, прогулами школи, раннім курінням, дрібними правопорушеннями, конфліктами з батьками, алкоголізацією, наркотизацією, сексуальними ексцесами і т.д.

4.  В дитячому і підлітковому віці виникненню суїцидальної поведінки сприяють депресивні стани.

Наявність різних причин виникнення кризового стану у підлітків, на думку Л. Б. Шнейдер, пояснює той факт, що саме підлітковій віковій групі властиві різні типи суїцидальної поведінки [[3]]. Зокрема, суїцидом підліток може намагатися: позбулися нестерпних переживань, піти від травмуючих умов, викликати жалість і співчуття, добитися допомоги чи участі, привернути увагу до своїх проблем. Суїцидальна поведінка може забарвлюватися почуттям помсти кривдникам, «які потім пошкодують», у ній можуть виявлятися риси патологічної упертості в переслідуванні мети за всяку ціну. Нерідко це акт відчаю.

Вікова своєрідність суїцидальної поведінки психічно здорових підлітків, крім всього іншого, полягає в специфіці їх дій [[4]]:


[1] Шнейдер Л. Кризисные состояния у детей и подростков: направления работы школьного психолога. Курс лекций/ Лидия Шнейдер // Школьный психолог. – 2009. – № 22.

[2] Моховиков А. Н. Телефонное консультирование / А. Н. Моховиков. – М. : Смысл, 2001. – 269 с.

[3] Шнейдер Л. Кризисные состояния у детей и подростков: направления работы школьного психолога. Курс лекций / Лидия Шнейдер // Школьный психолог. – 2009. – № 22.

[4] Психолого-педагогическая помощь детям в кризисных ситуациях. Суицид. Возрастные аспекты суицидального поведения [Электронный ресурс] // Ваш психолог. Работа психолога в школе. – Режим доступа : http://www.vashpsixolog.ru/documentation-school-psychologist/88-information-for-school-psychologist/1023-psixologo-pedagogicheskaya-pomoshh-detyam-v-krizisnyx-situacziyax?start=3

______________________________________________________________

1.  Самоушкодження. В анамнезі – виховання в неблагополучних, асоціальних сім’ях; частіше всього епілептоїдний тип акцентуації характеру; пубертатна криза декомпенсована; шкільна адаптація порушена. Емоційний стан під час самоушкоджень – злість, образа. Для таких підлітків характерне об’єднання в асоціальні угрупування.

2.  Демонстративно-шантажні суїциди з агресивним компонентом. Сім’ї цих підлітків, як правило, конфліктні, але не асоціальні. Частіше за все для таких підлітків характерні: істероїдний або збудливий типи акцентуації; менш виражена пубертатна декомпенсація; в групі однолітків – дискомфорт, зважаючи на завищені домагання. В початкових класах адаптація в нормі, з появою труднощів порушується. Актом суїциду в цьому випадку підліток прагне довести свою правоту і помститися кривднику. При цьому характерна негайна реалізація, яка нерідко веде до «перегравання», що закінчується летально. Якщо ситуація докладним чином не вирішується – можливий повтор.

3.  Демонстративно-шантажні суїциди з маніпулятивною мотивацією. Сім’ї таких підлітків дисгармонійні, з неадекватним вихованням, в якому багато суперечностей. Для цих підлітків характерна, як правило, істероїдна акцентуація, в пубертаті – демонстративність, примхливість, уміла маніпуляція. До 5-6 класу вони добре адаптовані, проте з появою труднощів шкільної програми, зважаючи на завищену самооцінку і рівень домагань, можлива дезадаптація. У зв’язку із цим у групі однолітків вони спочатку є лідерами, але потім їх чекає падіння авторитету. Передсуїцид в цьому випадку більш тривалий, оскільки відбувається раціональний пошук більш безболісних способів, що не приносять збитку (при цьому оточуючим наперед повідомляється про наміри, обчислюється безпечна доза ліків). При вирішенні ситуації суїцидальним способом відбувається його закріплення.

4.  Суїциди з мотивацією самоусунення. Сім’я цих підлітків зовні благополучна, але нестабільна; конфлікти носять прихований характер. Тому для таких підлітків характерні: висока тривожність, нестійка самооцінка, почуття вини; емоційно-лабільна, нестійка, сенситивна акцентуація, психічний інфантилізм; а також несамостійність, конформність, пасивність, низька стресова толерантність. Пубертатна криза, як правило, виливається в неврастенію. Невдачі в школі викликають страх, провину. В групі однолітків ці підлітки мають низький статус, не можуть протистояти тиску, а тому часто залучаються до асоціальної діяльності. Передсуїцид у цьому випадку тривалий, з відчуттям страху; вибираються, як правило, достатньо небезпечні способи. В найближчому передсуїциді – страх смерті, сором, каяття; ризик повтору невеликий.

Узята окремо, сама по собі, кожна із цих ситуацій або проблем зовсім не означає, що підліток, який з нею зіткнувся, обов’язково скоїть самогубство. Проте такого роду проблеми, безумовно, ускладнять йому життя.

ОЗНАКИ, ЗА ЯКИМИ МОЖНА ВИЯВИТИ РИЗИК СУЇЦИДУ У ПІДЛІТКІВ. Про ризик самогубства у підлітків можна зробити висновок, спостерігаючи за їхньою поведінкою, дослухаючись до змісту їхніх розмов, аналізуючи їхню життєву, зокрема сімейну ситуацію.

Чим більше з перерахованих нижче чинників виявляється у ході спостереження за підлітком, тим вища ймовірність розвитку в нього суїцидальної поведінки: актуальні суїцидальні ідеї з відхиленням альтернативних ідей, а також наявність точного плану суїциду; депресивний стан чи інше психічне захворювання; попередні суїцидальні спроби; ризик суїциду найвищий упродовж першого року після такої спроби; попередні суїцидальні спроби, здійснені не шляхом прийому таблеток; суїцидальні спроби в сім’ї чи серед близького оточення підлітка; конфлікти між підлітком та його оточенням, сімейні проблеми; вживання наркотиків чи алкоголю; бажання бути відправленим на стаціонарне лікування. Низка індикаторів суїцидального ризику представлена нами також у дод. Л.4.

О. Л. Бойчук наголошує, що найчастіше в передсуїциді у підлітків виявляються різноманітні варіанти депресивних станів [[1]]. Симптоми депресії у дітей і підлітків є: втрата інтересу до життя і здатності одержувати задоволення; зміна апетиту і ваги тіла; зміна тривалості сну; зміна психомоторної активності; почуття власної нікчемності або вини; соціальна замкнутість; зниження успішності або зміна ставлення до школи; невластива раніше агресивність; соматичні скарги; очікування покарання.


[1] Бойчук О. Л. Організація психологічної роботи щодо запобігання самогубств у шкільному середовищі [Електронний ресурс] / О. Л. Бойчук // Методичні рекомендації 2010-2011 н. р. – Режим доступу : www.nkmetka.gov.ua/psyhologi4na_sl/recomend-socped.doc

___________________________________________________________

Повинні насторожити словесні заяви підлітка: «ненавиджу життя»; «всім буде краще без мене»; «мені нічого чекати від життя»; «вони пошкодують про те, що вони мені зробили»; «не можу цього винести»; «я став тягарем для всіх»; «я накладу на себе руки»; «нікому я не потрібен»; «це вище за мої сили» [[1]].

Виявивши за результатами спостереження індикатори суїцидального ризику доцільно також провести діагностику підлітків, наприклад, за допомогою таких методик дослідження, як: Методика «Карта ризику суїциду» (дод. Л.1), «Діагностична анкета критичних ситуацій підлітків» (дод. Л.2), Тест «Ваші суїцидальні схильності» З. Королева (дод. Л.3). Вони дозволять виявити схильність підлітка до суїцидних реакцій.

Використання методик на вивчення особистості підлітка дозволить вивчити ті його сторони, які можуть бути найбільш чутливими у кризових ситуаціях. До таких методик можна віднести, зокрема, «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО)» А. Є. Лічко та Н. Я. Іванова для виявлення типу акцентуації особистості у підлітків, алкоголізації, «Фрустраційний тест» С. Розенцвейга для виявлення емоційних стереотипів реагування в стресових ситуаціях, методику «Прогноз» для виявлення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у ситуації стресу, тест «Намалюй історію» для виявлення депресії та суїцидальної налаштованості, «Методику діагностики показників і форм агресії Басса-Дарки», «Методику диференціальної діагностики депресивних станів Зунге» та ін.

ПСИСОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ПІДЛІТКУ-СУЇЦИДЕНТУ. Як зазначає О. В. Змановська, психологічна превенція суїциду (запобігання суїцидальній поведінці) здійснюється переважно у формі навчання розпізнаванню суїцидальних проявів і надання своєчасної допомоги близьким людям [[2], с.175]. Цьому може сприяти ознайомлення батьків, учителів та інших осіб з близького соціального оточення підлітка з ознаками суїцидального ризику (див. дод. Л.4), а також наголошення на чинниках, які можуть загострити


[1] Шнейдер Л. Кризисные состояния у детей и подростков: направления работы школьного психолога. Курс лекций / Лидия Шнейдер // Школьный психолог. – 2009. – № 22.

[2] Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения) : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Е. В. Змановская. – М.: Издат. центр «Академия», 2006. – 286 с.

________________________________________________________

стан внутрішнього конфлікту у підлітка. Цьому може допомогти також виконання вправ, які дозволяють здійснити самопізнання, та оволодіти шляхами адекватної допомоги людині, що переживає кризу. Окремі з таких вправ запропоновані у книзі «Технології психологічної допомоги в кризових і надзвичайних ситуаціях» [[1], с.89-94], а також наведені нами у дод. Л.5.

При роботі із самими підлітками профілактика суїцидальної поведінки повинна включати:

–  дискусії не теми сенсу життя та вирішення проблемних ситуацій;

–  навчання соціальним навичкам та умінням подолання стресу;

–  надання підліткам соціальної підтримки за допомогою включення сім’ї, школи, друзів і т.д.

–  проведення індивідуальних і групових психокорекційних занять щодо підвищення самооцінки, збільшення рівня самоконтролю, розвитку адекватного ставлення до власної особистості, емпатії (окремі вправи нами наведено у дод. Л.6);

–  оволодіння навичками практичного застосування активної стратегії проблем, удосконалення пошуку соціальної підтримки, психологічна корекція пасивної стратегії уникнення, вироблення мотивації на досягнення успіху.

Провідним методом психологічної допомоги людині з вже сформованою суїцидальною поведінкою виступає кризове консультування, а його метою – утримання людини в живих [[2]].


[1] Технологии психологической помощи в кризисных и чрезвычайных ситуациях : учебно-метод. комплекс. – СПб. : РГПУ им. А. И. Герцена, 2008. – 249 с.

[2] Життя є! Допоможи в це повірити близькій людині // Газета «Галицьке слово». – 2011. –№ 25 (1660).

_________________________________________________________

Спочатку завдання психолога зводиться до того, щоб «відтягнути час» і дочекатися закінчення небезпечного періоду. Якщо підліток повною мірою залучений до психологічного процесу, у нього виникає бажання дізнатися, куди веде його психолог, і він може вирішити «почекати» з виконання своїх суїцидальних намірів. Тому необхідно постійно будити і підтримувати у підлітка інтерес до занять із психологом. При цьому вкрай важливо дотримуватися принципу безперервності роботи і забезпечувати спадкоємність змісту занять. Щоб перекинути місток від одного заняття до іншого, психолог може, наприклад, викликати у підлітка якесь питання і відреагувати на нього приблизно так: «Ви торкнулися дуже цікавої теми. У мене є деякі міркування із цього приводу, але я розповім вам про них на наступному занятті. Може, і ви коротко запишете, що ви думаєте із цього приводу?»

І. А. Байкова наводить такі рекомендації щодо проведення бесіди з потенційним суїцидентом: 1)  виразіть свою зацікавленість особою і долею співбесідника, проявіть симпатію до нього; 2)  ставте питання прямо; використовуйте техніку активного слухання; 3)  з’ясуйте, наскільки ясний образ майбутньої суїцидальної дії сформований у співбесідника: суїцидальний план, час і місце виконання, суїцидальні думки і спроби у минулому, як він сам оцінює вірогідність свого суїциду; 4)  спробуйте з’ясувати причини й умови формування суїцидальних намірів, але не наполягайте на їх обговоренні, якщо для співбесідника це дуже важко; 5)  спонукайте його висловити свої почуття, пов’язані з проблемною сферою; запитайте: чи доводилося йому раніше розказувати кому-небудь про те, що він говорить зараз (це питання допоможе підштовхнути співбесідника до думки, що, можливо, головна його проблема саме в соціальній ізоляції; 6)  будьте готові до психотерапевтичної роботи (можливо, на довгий час) з вашим співбесідником [[1]].

Суперечливим є питання укладання «договору» з підлітком-суїцидентом, в якому той зобов’язується «відкласти» на два-три тижні виконання суїцидальних намірів, оскільки якщо він відчує непереборне бажання померти, його не зупинять ніякі зобов’язання. Більш ефективний підхід полягає в тому, щоб спонукати підлітка до об’єктивного аналізу своїх суїцидальних бажань і підвести його до усвідомлення того, що ці бажання можуть виявитися безпідставними; таким чином психолог може створити у підлітка мотивацію до продовження дослідження. Окремі фрази, які можуть стати допоміжними при спілкуванні з підлітком, наведено нами у дод. Л.7.


[1] Байкова И. А. Характеристика основных принципов кризисной интервенции [Электронный ресурс] / Ирина Анатольевна Байкова // Белорусская медицинская академия последипломного образования. Официальный сайт. – Режим доступа :  http://www.belmapo.by/downloads/psihoterapiay/lekcii/xarakter_krisisn_intervencii.doc

____________________________________________________________

Рішення про здійснення суїциду слід розглядати як результат боротьби між бажанням жити і бажанням померти, і тому психолог повинен зосередити свої зусилля на тому, щоб створити перевагу на користь життя. Добившись згоди підлітка зважити всі «за і проти» суїциду, слід попросити його перерахувати докази на користь життя і докази на користь смерті. Зрозуміло, підлітку в його нинішньому стані важко привести докази на користь життя, проте він може пригадати, що примушувало його жити раніше, коли він не був у депресії. Для наочності можна записати ці докази в двох колонках на дошці або на аркуші  паперу. Після цього слід попросити підлітка назвати, які з «минулих» доказів актуальні в сьогоденні або можуть мати силу в майбутньому.

Треба відмітити, що суїцидальні клієнти схильні анулювати ті позитивні моменти, які були або присутні в їх житті: вони або забувають, або ігнорують, або знецінюють їх. Допомагаючи підлітку пригадати позитивні чинники або прямо указуючи на них, ми створюємо противагу його численним доказам на користь смерті. У пропозиціях і діях психолога повинен пролягати дух експериментатора, неначебто він говорив клієнтові: «Хай ви переконані в правильності вашого рішення – все одно варто перерахувати позитивні моменти, щоб з’ясувати ваше ставлення до них».

Після перерахування позитивних чинників психолог і підліток перераховують всі доводи «за і проти» суїциду. В результаті цієї процедури підліток приймає більш об’єктивний погляд на речі, і докази на користь здійснення суїциду вже не здаються йому такими ж незаперечними, як раніше.

Наведені підлітком докази на користь смерті повинні бути сприйняті психологом серйозно; від не має права відмахуватися від них, навіть якщо вони здаються тривіальними або ірраціональними. Недопустимі також заяви типу «Якщо вам так хочеться, давайте, убийте себе». Подібного роду «прийоми» можуть мати найсумніші наслідки.

Існують також певні правила консультування осіб, які мають намір вчинити самогубство [[1]]:

1.  З такими клієнтами потрібно частіше зустрічатися.

2.  Консультант повинен звертати увагу суїцидального клієнта на позитивні аспекти в його житті. Наприклад: «Ви згадували, що раніше багато-чим цікавилися. Розкажіть про свої захоплення» або «Завжди є заради чого жити. Що Ви думаєте про це?». Такі питання допомагають клієнту знайти ресурси для подолання важкого етапу життя.


[1] Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Римас Кочюнас. –  М. : Академ. проект, 1999. – 240 с.

_________________________________________________________

3.  Дізнавшись про намір клієнта вчинити самогубство, не слід панікувати, намагатися відвернути його якимсь заняттям і вдаватися до моралізування («Від цього ніщо не зміниться», чи «Знаєте Ви, що всі релігії рахують самогубство найбільшим гріхом?»). Така тактика лише переконає клієнта, що його ніхто не розуміє і консультант – теж.

4.  Фахівець повинен залучити до роботи з клієнтом між консультативними зустрічами значущих для нього людей (близьких, друзів).

5.  Клієнт повинен мати нагоду у будь-який час подзвонити консультанту, щоб той міг контролювати його емоційний стан.

6.  При високій вірогідності самогубства слід вжити заходів обережності – проінформувати близьких клієнта, обговорити питання про госпіталізацію. Консультанту не завжди легко це виконати. Клієнт нерідко починає заперечувати свої наміри і стверджує, що нічого за нього турбуватися. Проте консультанту краще понадіятися на свою інтуїцію і врахувати небезпечні ознаки в поведінці клієнта, оскільки утішливі заяви можуть носити відволікаючий характер.

7.  Консультант не повинен дозволяти клієнту маніпулювати собою за допомогою загрози самогубства.

8.  Консультант зобов’язаний не забувати, що він не Бог і, незважаючи на найкращі спонуки, не завжди здатний перешкодити самогубству. Найбільшу відповідальність за власні дії несе сам клієнт. Консультант не може повністю і одноосібно відповідати за клієнта. Він лише професійно відповідальний за припинення реалізації суїцидальних намірів. Проте неспростовна аксіома – якщо клієнт дійсно хоче покінчити з життям, ніхто не здатний зупинити його.

9.  Консультант зобов’язаний детально, у письмовій формі, документувати свої дії, щоб у разі нещастя він зміг довести собі та іншим, що діяв професійно і вжив усіх заходів для уникнення катастрофи.

ДЕПРЕСИВНІ ТА СУЇЦИДАЛЬНІ КЛІЄНТИ: ФОРМИ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ РОБОТИ. Основною методикою у роботі з депресивними та суїцидальними клієнтами є метод кризової інтервенції. Це швидка медико-психолого-соціотерапія. Основна мета втручання – вплив на світогляд клієнта в бік реалістичності та пластичності, підготовка клієнта до конструктивного подолання життєвих криз.

Терапевтичними мішенями в роботі із суїцидальним клієнтом є: проблемна ситуація; негативний когнітивний стиль (вивчена безпорадність); установки, що дозволяють суїцидальні спроби; саморуйнуюча поведінка (зловживання алкоголем, психоактивними речовинами, самоізоляція, пасивність) [[1]].

Б. Д. Карвасарський вказує, що схематично завдання кризової терапії для клієнта, який звернувся на висоті кризового стану з високим суїцидальним ризиком можуть бути представлені у вигляді індивідуальної програми:

Етап кризової підтримки: встановлення терапевтичного контакту;   розкриття суїцидонебезпечних переживань; мобілізація адаптивних варіантів копінг-поведінки і особистісного захисту; укладення психотерапевтичного контракту.

Етап кризового втручання: когнітивний аналіз неапробованих способів вирішення кризової проблеми; виявлення неадаптивних когнітивних механізмів, що блокують оптимальні способи вирішення кризової ситуації; корекція неадаптивних когнітивних механізмів.

Етап підвищення рівня адаптації: поведінковий тренінг неапробованих способів вирішення кризової ситуації; вироблення навичок самоаналізу та самоспостереження за неадаптивними механізмами, а також їх подолання; введення нових значущих осіб для підтримки і допомоги після закінчення кризової терапії.

В межах кризової інтервенції використовують також аксіопсихотерапію В. П. Ларичева та профілактично-орієнтовану патогенетичну психотерапію Б. А. Барома [[2]].

Аксіотерапія за В. П. Ларичевим передбачає такі завдання: 1)  попередження фіксації когнітивної установки безвихіддя та відсутності самосприйняття, що частіше зустрічається при органічних захворюваннях психіки; 2)  особистісний ріст клієнта для підняття кризової та фрустраційної толерантності; 3)  корекція аксіопсихологічної парадигми шляхом використання прийомів переорієнтації – переакцентування, актуалізація – дезактуалізація рангу індивідуального значення в ціннісній ієрархії клієнта.


[1] Байкова И. А. Характеристика основных принципов кризисной интервенции [Электронный ресурс] / Ирина Анатольевна Байкова // Белоруская медицинская академия последипломного образования. Официальный сайт. – Режим доступа :  http://www.belmapo.by/downloads/psihoterapiay/lekcii/xarakter_krisisn_intervencii.doc

[2] Вовканич М. Д. Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду : навч.-метод. посібник / М. Д. Вовканич. – Ужгород, 2002. – 122 c.

__________________________________________________________

Можна використати профілактично-орієнтовану патогенетичну психотерапію Б. АБарома, яка також відноситься до емоційно-когнітивних методів. Вона базується на принципах короткостроковості (інтенсивності, фокусуванні) реалістичності, інтегративності (пластичності, особистісної включеності) психотерапевта і самоцентрованого контролю. Використовуються парадоксально-шокові прийоми («все надто погано», «передсмертний договір із психотерапевтом», «перехід в інше життя»). Рекомендується аналізувати причини кризи. Іноді відкривають «забуті в минулому» потреби та інтереси клієнта шляхом їх актуалізації в ситуації блокування «єдиної мети життя». Мета такої терапії – подолання егоцентризму та одного спрямування в житті, научіння конструктивному раціонально-емоційному опору життєвим кризам.

Психотерапія включає чотири етапи:

1 етап – ідентифікація неадаптивних думок. З цією метою використовують декілька технік. А. Бек вказав, що метод сократівського діалогу найкраще використовувати на цьому етапі. Психолог ставить такі питання, які проясняють проблему, ідентифікують неадаптивні думки.

2 етап – віддалення. Клієнт займає об’єктивну позицію щодо проблеми, тобто віддаляється суб’єктивно від неї. Психолог повинен допомогти клієнту засумніватися в істинності неадаптивної думки.

3 етап – перевірка істинності неадаптивної думки. Психолог веде розмову так, що клієнт починає розуміти, що його хибні неадаптивні думки є особливістю його характеру, виховання, а не реальною характеристикою ситуації.

4 етап – процес безпосередньої заміни неадаптивних думок на адаптивні.

ВИСНОВКИ. Підлітки рідко бажають померти, вони просто намагаються уникнути нестерпних обставин і в такий спосіб розв’язати власні проблеми або подолати депресію. Необхідно усвідомлювати, що діти, насамперед, не хочуть підкорятися законам «дорослого життя». Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ефективна система практичних заходів щодо запобігання і профілактики суїциду може бути створена лише на основі глибокого дослідження причин, умов і механізмів суїцидальної поведінки підлітків, які відкриють шляхи її прогнозування, а отже, і можливості управління.

 Питання для самоконтролю

В чому сутність суїциду як психосоціальної проблеми?

Які поведінкові ознаки повинні стати сигналом переживання важкої кризи підлітком?

Який характер, як правило, носять суїцидальні дії підлітків?

Яким чином можна попередити перехід кризового стану підлітка у суїцидальну спробу?

Як необхідно проводити консультування підлітків, які вже мають намір вчинити самогубство?

Які форми психотерапевтичної допомоги можна застосувати при роботі з підлітками-суїцидентами?

 Література для поглибленого вивчення питання

Вашек Т. В. Профілактика самогубств серед підлітків: методика для вимірювання суїцидальної поведінки / Т. В. Вашек // Практична психологія та соціальна робота – 2005. – №4. – С. 5-8.

Довлатянц О. О. Роль біологічних і соціальних факторів у суїцидальній поведінці дітей і підлітків / О. О. Довлатянц. – Харків, 2004. – 250 с.

Дольто Ф. На стороне подростка / Франсуаза Дольто. – СПб. : Петербург – XXI век, 1997. – 278 с.

Зотов М. В. Суицидальное поведение: механизмы развития, диагностика, коррекция / М. В. Зотов. – СПб. : Речь, 2006. – 144 с.

Зыкова М. Н. Психолого-педагогическое содействие развитию личности подростка : учебн.-метод. пособие для учителей, родителей и шк. пс-ов / М. Н. Зыкова. – М. : МПСИ, МОДЭК, 2009. – 72 с.

Кльоц Л. А. Соціальному педагогу про суїцид / Л. А. Кльоц, М. М. Заброцький // Соціальний працівник. – 2007. – № 17. – С. 15-28.

Подмазін С. Діти із суїцидальними тенденціями / С. Подмазін, О. Сироватко // Корекційна робота психолога / Упоряд. О. Главник. – К. : Шкільний світ, 2002. – С. 24-30. – (Психологічна бібліотека. Вип. 3).

Полегешко О. Психологія суїциду / О. Полегешко // Психолог. – 2006. – № 47 (239). – С. 23-30 .

Психологія суїцидальної поведінки: Діагностика, корекція, профілактика. – К., 2000. – 347 с.

Психологія суїциду : посібник / За ред. В. П. Москальця. – К. : Академвидав, 2004. – 288 с.

Рибалка В. В. Психологія суїцидальних тенденцій проблемної особистості / В. В. Рибалка. – К. : Шкільний світ, 2009. – 128 с.

Романовська Д. Робота з підлітками, схильними до суїциду / Д. Романовська, С. Собкова // Психолог. – 2006. – № 15 (207). – С. 26-29.

Сабат Н. Профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків / Н. Сабат // Соціальний педагог. – 2007. – № 11 (листопад). – С. 35-37.

Сулицький В. В. Психологія суїцидальної поведінки / В. В. Сулицький. – К. : МП Леся, 2002. – 316 с.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс



Комментирование закрыто.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ САЙТ
Освітній психологічний сайт містить корисну інформацію (статті, методички, тести) для всіх, хто навчається та цікавиться психологією
Любое использование материалов сайта разрешено только с указанием активной ссылки на источник http://psichology.com.ua

Архивы

Счетчик

Статистика сайта