Психологічна служба в системі освіти (В.И. Бочелюк)

В. И. Бочелюк В. В. Зарицька ПСИХОЛОГІЯ: ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ. Навчальний посібник. — К., 2007

Шкільні психологічні служби існують у багатьох країнах сві­ту. Відрізняються вони чисельністю дітей, які обслуговує один психолог, що очевидно впливає на спектр і якість психологічних послуг, які педагогічні психологи можуть запропонувати. Безу­мовно, що для того, щоб діти, які потребують психологічної під­тримки і допомоги, змогли одержати її своєчасно, потрібно знач­ною мірою збільшити кількість педагогічних психологів. Без цього вони будуть продовжувати працювати в умовах крайнього напруження і з обмеженим ефектом.

Шкільна психологічна служба в різних країнах має різну фор­му. Часто зустрічається такий варіант, коли шкільний психолог — це вчитель, який одержав спеціальну підготовку і обслуговує одну або кілька шкіл. Його основний обов’язок — консультація шкільного персоналу з питань навчання і виховання учнів. Він працює один або з асистентом, завданням якого є тестування уч­нів і підтримання контактів з різними службами, які співпрацю­ють з дітьми та їх батьками [39, 13]. У деяких країнах психологи працюють в групі із трьох осіб. Вони приїздять в школу і розв’язують проблеми, поставлені вчителями і учнями. Для цього проводяться різні заміри, опитування, бесіди, консультації. Пси­хологічна служба може існувати також у вигляді консультаційно­го центру. В США психолог, як правило, не входить ^до складу працівників школи. Він обслуговує цілу мережу шкіл. Його увага спрямована на надання допомоги учням, особливо «проблемним» дітям. Існують ще медичні, психіатричні, медико-психолого- педагогічні центри, які обслуговують школярів. Шкільна психо­логія в США традиційно закріплена законом, яким зобов’язують мати в школі психологічну службу в державному департаменті освіти. Цей департамент санкціонує видачу свідоцтв шкільним психологам. Наприклад, в Бельгії, Голландії, Франції психологі­чна служба школи в першу чергу виконує профорієнтаційні за­вдання [39, 14].

Психологічна служба школи у більшості країн Центральної і Східної Європи функціонує у формі районних і обласних психо- лого-педагогічних центрів і консультацій. Ця служба — важлива складова частина системи освіти. В Чехословаччині у 1980 р. бу­ло розроблено положення про консультації з питань виховання, яке увійшло в «Закон про школу». В Угорщині для консультацій з питань виховання видана інструкція, затверджена керівними органами освіти.

У більшості європейських країн педагогічні психологи при­ймаються на роботу місцевою владою.

В Іспанії педагогічні психологи можуть прийматися на роботу місцевою владою або центральними органами освіти. У невели­ких країнах, наприклад на Мальті, в Ісландії, керівний департа­мент освіти є основним роботодавцем.

Важливим є питання перспективи зайнятості педагогічних психологів, наскільки буде запит на цю професію в освіті. Такі країни, як Ізраїль, Великобританія, Ісландія повідомляють про те, що у них не існує проблем з працевлаштуванням педагогічних психологів, а у Франції ця проблема вирішується в останні рр. В Бельгії, Фінляндії, Німеччині, Нідерландах, на Мальті, в Іспанії та Швейцарії ситуація з працевлаштуванням проблематична.

Іспанія, Швейцарія і Фінляндія констатують, що у них багато безробітних педагогічних психологів. У деяких країнах Європи у найближчі рр. можливі зміни механізму працевлаштування шкі­льних психологів. Педагогічні психологи Швеції, Данії, Нідерла­ндів та Ісландії висловлюють стурбованість змінами в шкільній системі та децентралізацією влади, а також тим впливом, яка во­на може мати на їх роботу. У Великобританії педагогічних пси­хологів хвилюють проблеми, викликані обмеженими ресурсами місцевої влади, що в свою чергу може обмежити сферу викону­ваних психологами функцій.

У нашій країні психологічна служба в освіті являє собою єди­ну систему, яка складається з трьох основних ланок:

1. Дитячий практичний психолог, який працює у конкретно­му навчально-виховному закладі (дитячому садку, школі, дитя­чому будинку, школі-інтернаті, професійно-технічному учили­щі, коледжі).

2. Психологічний кабінет районного управління освітою (мі­ського чи обласного управління).

3.Центр психологічної служби освіти.

На посаді практичного психолога освітніх закладів різного профілю, районних, міських, регіональних центрів психологічної служби освіти працюють спеціалісти з базовою психологічною освітою або спеціалісти, які мають вищу освіту і пройшли спеці­альну перепідготовку в галузі дитячої практичної психології на факультетах і курсах перепідготовки.

Практичні психологи освіти мають подвійну підлеглість: ад­міністративну і професійну. Адміністративне управління здійс­нюється відділами психологічної служби, регіональних, міських, районних управлінь освіти, керівниками освітніх закладів. Про­фесійне управління здійснюється через мережу психологічних центрів різного рівня.

Робочий час психолога визначається з урахуванням норм практичної психологічної роботи з дітьми різного віку і різними категоріями дорослих.

Вибір пріоритетних напрямків роботи співвідношення різних видів робіт визначається потребами освітнього закладу і кількіс­тю штатних і позаштатних одиниць психологів, які в ньому пра­цюють.

Для роботи психолога в освітньому закладі виділяється спеці­альний кабінет, який забезпечує необхідні умови для проведення діагностичної, консультативної, розвиваючої і корекційної робо­ти. Районні, міські, обласні, регіональні центри облаштовують робочі місця психологів та інших спеціалістів відповідно до їх функціональних обов’язків.

Таким чином, як показує досвід зарубіжної та вітчизняної психології, психологічна служба освіти може бути організована по-різному в залежності від потреб суспільства, від завдань, які повинні розв’язувати практичні психологи. В залежності від ад­міністративної підлеглості і організаційної структури психологі­чна служба може мати різний статус:

1. Психолог або група психологів, які працюють у дитячому садку, дитячому будинку, інтернаті, ліцеї, гімназії, професійно- технічному училищі, технікумі, коледжі під адміністративним керівництвом цього навчального закладу.

2. Психолог або група психологів, які працюють під адмініст­ративним керівництвом міського чи районного управління осві­ти, яке обслуговує кілька навчальних закладів.

3. Консультаційний психологічний центр, який працює під адміністративним керівництвом міського, районного чи обласно­го управління освіти як самостійний підрозділ або в складі поза­шкільного закладу.

4. Психолог або група психологів, які працюють як науково- методичний центр або кабінет у складі управління міського, ра­йонного, обласного або державного управління освіти і під його адміністративним управлінням.

В залежності від джерел фінансування це може бути міська, районна, обласна державна або приватна психологічна служба.

Діяльність практичних психологів вирішує такі завдання:

1. Діагностика розумового розвитку дітей, оцінка їх якостей і здібностей.

2. Вимірювання і тестування, відбір дітей для навчання за спеціальними програмами.

3. Психологічна підтримка і допомога дітям, які цього потре­бують.

Діагностика розумового розвитку дітей є однією із най­більш поширених завдань педагогічних психологів ще з почат­ку XX ст.

При цьому широко застосовується тестування. Основною сферою діяльності шкільного психолога традиційно вважається вимірювання психічних функцій із застосуванням стандартизо­ваних тестів і відбір дітей для навчання за спеціальними програ­мами. Протягом довгого часу найбільш популярними серед пси­хологів були тести для визначення коефіцієнта розумової обдарованості дитини.

Вимірювання і тестування, а також відбір дітей для навчання за спеціальними програмами — історично більш ранні функції психологів у різних країнах — і зараз надзвичайно широко вико­ристовуються в практиці психологічної служби. Однак англійські психологи уже давно висловлюють незадоволення формальними тестами для вимірювання. На конкретних прикладах вони демон­струють суб’єктивний характер і наукову необґрунтованість ви­користаних тестів. Збільшується кількість досліджень, у яких за­мість розподілу людей на групи на основі тесту увага більше звертається на конкретні труднощі навчання, їх причини і шляхи подолання.

Актуальною проблемою практичної педагогічної психології стає психологічна підтримка і допомога учням, які мають труд­нощі у навчанні і погано адаптуються до соціальних умов.

У 1980-х рр. більшість американських спеціалістів уже не ду­має, що вимірювання — це єдине, що вони можуть зробити у розв’язанні проблем шкільної психології. Так, Національна асо­ціація шкільних психологів по забезпеченню психологічної слу­жби в школі відмічає, що головна мета шкільної психологічної служби — сприяти психологічному здоров’ю і освітнім інтересам дітей та юнацтва. Це передбачає:

1.Психологічне і психолого-педагогічне вимірювання і оцінку «шкільного функціонування» дітей та юнацтва.

2. Активне втручання психолога, спрямоване на забезпечен­ня повноцінного впливу школи на когнітивний та соціальний розвиток.

3.Допомога педагогічному персоналу і батькам перш за все в плані турботи про дитину. Для цього створюються спеціальні програми навчання персоналу школи і батьків, поради їм та ін.

4. Консультування і спільну роботу з персоналом школи і ба­тьками з проблем учнів, пов’язаних зі школою.

У 1985 р. група, створена з п’яти різних організацій Франції — членів Національної асоціації психологів (ANOP), — визначи­ла функції педагогічного психолога наступним чином.

Шкільний психолог може сприяти розвитку усіх сторін особи­стості дитини, підключати до цього процесу батьків і вчителів. Відмічалось, що педагогічний психолог може йти і проти систе­ми шкільного й сімейного виховання, змінювати стандарти цього виховання, якщо вважає, що вони не сприяють прогресивному розвитку особистості дитини.

В останні рр. перед психологічною службою освіти Франції ставляться такі цілі:

— попереджувати шкільні неуспіхи;

—сприяти соціальному научуванню і соціальній адаптації учнів;

— допомога дітям з розумовою відсталістю інтегруватися у загальний потік учнів, яка прямо протилежне меті, що висувалася раніше — виокремлювати таких дітей;

—сприяти загальноосвітньому і професійному зростанню учнів;

—підвищувати кваліфікацію вчителів, соціальних працівни­ків, адміністрації, інших спеціалістів в галузі освіти.

Психологічна служба системи освіти в країнах Східної Європи займає значне місце у вихованні дітей, підлітків, юнацтва. Перед психологічною службою шкіл ставиться мета — не просто конста­тувати рівень розвитку учнів для відбору, а одержати психологічну інформацію про кожного або про колектив класу, щоб створити умови, які стимулюють розвиток. Основні завдання психологічних служб освіти у більшості країн Центральної та Східної Європи:

• забезпечення розвитку здорової особистості;

• корекція утруднень у її розвитку;

• розв’язання проблем професійної орієнтації.

У діяльності психолога-консультанта, наприклад, в Чехії і Словакії, домінує психодіагностика. На основі проведеної роботи складається діагностичний висновок, на основі чого розробля­ються рекомендації. Психолог може рекомендувати організаційні заходи — зарахування дитини у спеціальну чи допоміжну школу, в спеціальні класи в межах початкової школи, у спеціальний ди­тячий садок та ін. Він може запропонувати прийнятний тип на­вчання, оптимальну галузь для вибору професії. Психолог може радити застосування прийнятних методів виховання і навчання в сім’ї і школі, різні форми психотерапії, медичне обстеження (психоневрологічне, логопедичне та ін.).

Значне місце у консультаціях займає визначення готовності дітей до навчання у школі, виявлення рівня шкільної зрілості. За­лежно від рівня розвитку дитини психолог дає відповідні реко­мендації: почати відвідування школи з 6-річного віку, з 7-річного віку, відвідувати клас вирівнювання, відкласти вступ до школи на один рік, записатися у спеціальну школу (наприклад, для дітей з порушенням мовленнєвої сфери) та ін. Батькам і вихователям ди­тячих садків даються рекомендації щодо розвитку тих дітей, у яких виявлена недостатня готовність до навчання у школі. Через рік перед самим вступом до школи цих дітей обстежують ще раз. Своєчасна оцінка психологічної готовності дитини до школи — один із основних видів діяльності психолога та попередженню труднощів у навчанні дитини.

У консультаціях або центрах діагностують різні типи трудно­щів, пов’язаних з навчанням у школі. Серед учнів, які мають тру­днощі у навчанні, є діти з первинними відхиленнями на основі легких форм затримки розумового розвитку. Оптимальний роз­виток таких дітей залежить від правильного психологічного об­стеження, за результатами якого даються відповідні рекомендації умов і методів навчання й виховання.

Психологи займаються і тими дітьми, у яких проблеми особи- стісного характеру, відхилення у поведінці, вихованості. Квалі­фіковане психологічне обстеження соціально і педагогічно зане­дбаних дітей виявляє причини занедбаності і дозволяє дати правильні і своєчасні рекомендації по роботі з ними.

Треба підкреслити, що психологічні консультації і центри в основному займаються розв’язанням конкретних проблем, з яки­ми до них звертаються батьки або вчителі. Це особливо чітко представлено в угорській інструкції для консультацій з питань виховання. Відповідно до неї психолог займається проблемами відхилень у поведінці дитини від норми, які не можуть бути ви­правлені звичайними педагогічними засобами (наприклад, агре­сивна поведінка, довготривала підвищена схвильованість, неува­жність.). Психолог у таких психологічних центрах працює також з проявами надмірної чутливості, замкнутості дитини. Він розби­рається у причинах страху перед школою, перед вчителем. В йо­го компетенцію входить вивчення відхилень у поведінці, які про­являються у систематичних крадіжках, брехні дитини в школі і в сім’ї, втечах зі школи, із дому, в раптових змінах емоційного ста­ну дитини. Причинами звернення за допомогою до психолога можуть бути ситуації, коли хороший учень починає погано вчи­тися: показує низькі знання з навчальних предметів; втрачає ін­терес до навчання та ін.

Психолог працює також з дітьми, у яких є порушення мовлен­ня нервового характеру (заїкування, скороговоріння), які скар­жаться на систематичний головний біль, поганий сон, безпри­чинну стомлюваність.

Опитування, проведене Європейською Федерацією асоціацій професійних психологів (ЄФАПП) у 1996—1997 рр., показало, що завдання, які доводиться розв’язувати шкільним психологам у більшості європейських країн, у значній мірі співпадають. Педа­гогічні психологи Європи найчастіше розв’язують такі завдання:

• беруть участь в оцінюванні і тестуванні дітей, які мають на­вчальні чи поведінкові проблеми;

• беруть участь у консультуванні дітей, батьків і сімей;

• беруть участь у розробці рекомендацій для школи;

• включаються у розв’язання поточних внутрішкільних про­цесів;

• працюють разом зі школами над інноваціями і реорганізаці­єю шкільного життя;

• допомагають працівникам школи у професійному зростанні і у виконанні дослідницьких проектів.

Психологи в системі освіти по всій Європі виконують багато функцій, але головний зміст роботи полягає в обстеженні дітей з навчальними і поведінковими проблемами і розробці рекоменда­цій школі й сім’ї. Достатньо очевидними є підвищені вимоги до шкільних психологічних служб і психологів, які змушені працю­вати в умовах значного напруження. Педагогічні психологи го­ворять про проблеми, пов’язані з обмеженнями, які часто керів­ники накладають на їх роботу. Відмічається також рольова невизначеність професійної діяльності. Деякі педагогічні психо­логи схвильовані тим, що пересікання їх функцій і функцій інших спеціалістів може викликати плутанину і образи. Необхідно га­рантувати дотримання більш високих етичних стандартів, особ­ливо у відношенні конфіденційності й поваги прав різних груп клієнтів. Загальна думка зводиться до того, що педагогічний пси­холог повинен сприйматися як професіонал, що працює з дітьми і молоддю у освітньому середовищі. Головний обсяг цієї роботи приходиться на школу, дитячий садок, лікарні, дитячі будинки. Необхідна також робота з сім’ями, вчителями, спеціалістами ін­ших професій, які пов’язані з роботою з дітьми.

Педагогічні психологи можуть працювати з школами та ін­шими організаціями, допомагаючи їм у розробці організаційних заходів, оцінці і розробці стратегій допомоги дітям з проблемами.

Психологам Європи доводиться мати справу із багатьма ін­шими проблемами, які виникають у суспільстві в останні рр. На­приклад, педагогічні психологи із Швейцарії, Бельгії, Фінляндії звертають увагу на проблеми жорстокості, вживання наркотиків, які зростають серед школярів. Все це безпосередньо впливає на коло обов’язків, у виконання яких включені педагогічні психоло­ги. У педагогічних психологів Нідерландів та Ізраїлю розширю­ється обсяг роботи з дітьми із спеціальними потребами, які інтег­ровані в основну школу.

Головна мета діяльності психологічної служби освіти у нашій країні — забезпечення психічного і особистісного розвит­ку учнів. Діяльність психологічної служби освіти включає в себе створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують духо­вний розвиток кожної дитини, її душевний комфорт, який є осно­вою психологічного здоров’я.

Конкретні завдання, які спроможний розв’язувати практич­ний психолог, працюючи в школі:

1.Виявляти психологічну готовність дітей до шкільного життя, спільно з вчителем розробляти програму адаптації їх до школи.

2. Розробляти і здійснювати разом з вчителями і батьками розвиваючі програми з урахуванням індивідуальних особливос­тей дітей — інтересів, здібностей, схильностей, почуттів, захоп­лень, життєвих планів, — а також завдань розвитку у кожний ві­ковий період.

3. Тримати під особливим контролем перехідні, переломні моменти в житті школярів.

4.Здійснювати діагностичну і корекційну роботу з невстигаю- чими і недисциплінованими школярами.

5.Діагностувати інтелектуальні, емоційні, вольові і особистіс- ні особливості учнів, які спричинюють труднощі в процесі на­вчання і виховання, допомагати в їх корекції.

6. Сприяти створенню позитивного психологічного клімату, виявляти і усувати причини порушень міжособистісних відносин учнів з вчителями, ровесниками, батьками та іншими людьми.

7. Консультувати адміністрацію школи, вчителів, батьків з психологічних проблем навчання і виховання дітей, з питань роз­витку їх уваги, пам’яті, мислення, характеру, здібностей.

8. Проводити індивідуальні і групові консультації з питань, пов’язаних з навчальною діяльністю, самовихованням, самови­значенням, з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками.

9. Брати активну участь у профорієнтаційній роботі.

Першочерговість розв’язання цих завдань залежить від конк­ретної ситуації в кожній школі, рівня професійної підготовки психолога. Специфіка завдань і форм роботи шкільного психоло­га визначаються типом освітнього закладу і актуальними про­блемами, які на даний час стоять перед закладом.

Основні види діяльності практичних психологів в системі освіти значною мірою схожі з видами практичної психологічної роботи в інших сферах, але мають свою специфіку, пов’язану з особливостями об’єктів психологічної роботи (діти, батьки, вчи­телі, вихователі) і відповідними проблемами, з якими вони сти­каються. Це — психологічна освіта, профілактика, консульту­вання, діагностика, корекція і розвиток дитини.

Психологічна освіта. Необхідність даної діяльності психоло­га пов’язана з тим, що у суспільстві існує дефіцит психологічних знань, в учасників освітнього процесу часто відсутня психологіч­на культура. Вихователі, вчителі досить часто мають однобічні відомості про психологічні особливості своїх вихованців, учнів. Те ж саме можна сказати про багатьох батьків, які не приділяють належної уваги вивченню психолого-педагогічної літератури. У педагогічних колективах і в сім’ях нерідко виникають конфлі­кти, причина яких — у невмінні і небажанні прислухатися один до одного, зрозуміти, поступитися, поспівчувати. Тому практич­ному психологу дуже важко залучати їх до психологічних знань, до підвищення рівня психологічної культури всіх тих людей, які працюють з дітьми, а також і самих сімей.

Форми психологічної освіти можуть бути різними: лекції, бе­сіди, семінари, підбір літератури, урр. психології.

Психологічна профілактика. Профілактика — це сукупність попереджувальних заходів, це робота психолога, спрямована на попередження виникнення будь-яких утруднень, проблем у житті дітей, вчителів, батьків, шкільного колективу в цілому. Для цього психолог:

1.Розробляє розвивальні програми, проводить розвивальні за­няття з дітьми.

2. Виявляє психологічні особливості дитини, які можуть у майбутньому обумовити певні ускладнення у її інтелектуальному і особистісному розвитку.

3.Слідкує за дотримуванням в освітньому закладі психологіч­них умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей.

4. Попереджує можливі ускладнення у психічному розвитку дітей, пов’язані з їх переходом у наступну вікову категорію.

5. Турбується про створення сприятливого психологічного кліматі у дитячому освітньому закладі.

Важлива форма психопрофілактичної роботи — психолого- педагогічний консиліум. Завдання психолога в консиліумі — до­помогти вчителям з різних сторін підійти до оцінки інтелектуа­льного розвитку, особистісних якостей і поведінки школярів, до­помогти запобігти суб’єктивізму в оцінці окремих учнів. Психопрофілактичну роботу з метою попередження треба почи­нати тоді, коли проблем ще немає.

Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти людині самій розв’язати про­блему, яка виникла. Консультації шкільним психологом проводять­ся для вихователів, вчителів, учнів та їх батьків, адміністрації освіт­нього закладу. Вони можуть бути індивідуальними або груповими.

Вихователі і вчителі частіше за все звертаються до психолога з такими проблемами, як: труднощі в засвоєнні дітьми навчаль­ного матеріалу з окремих дисциплін або окремих тем у процесі навчання; небажання і невміння дітей вчитися; емоційні, особис- тісні порушення; конфліктні стосунки з дорослими і ровесника­ми; неефективність власних педагогічних впливів; проблеми фо­рмування дитячого колективу; можливості розширення власних професійних умінь; виявлення і розвиток інтересів, схильностей і здібностей учнів; профорієнтаційна робота з учнями.

Основні проблеми, з якими звертаються до психолога батьки: як готувати дітей до школи; відсутність інтересів у дітей; небажання вчи­тися; погана пам’ять; підвищена розсіяність; неорганізованість; неса­мостійність, лінощі, агресивність, підвищена збудженість або, навпа­ки, боязливість; ставлення дитини до близьких у сім’ї; вибір професії.

До шкільного психолога звертаються і самі учні, головним чином, з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками, са­мовиховання, професійного і особистісного самовизначення, культури розумової праці і поведінки.

Психологічна діагностика. Психологічна діагностика — це ви­значення особливостей психологічного розвитку дитини, сформо- ваності певних психологічних якостей, відповідності рівня розвитку умінь, навичок, особистісних якостей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні і вихованні окремих учнів. Завдання психодіагностики — одержати інформацію про ін­дивідуальні особливості дітей, яка була б корисна їм самим і тим, хто з ними працює, — вчителям, вихователям, батькам. засобами психологічної діагностики можуть бути спостереження, бесіда, пси­хологічне тестування. Часто помилкою недостатньо інформованих психологів є надмірне захоплення психологічними тестами та ігно­рування інших методів психодіагностики.

Психологічна корекція і розвиток дитини. Ця робота спря­мована на зниження або нівелювання відхилень у психічному розвитку учня, формування його здібностей і особистості. Про­грами корекції і розвитку, як правило, включають психологічну і педагогічну частину. Психологічна частина планується і здійс­нюється шкільним психологом. Педагогічна частина складається на основі психологічних рекомендацій спільно з психологом і вчителем, вихователем, батьками і виконується педагогами та ба­тьками при допомозі шкільного психолога. Корекційна робота шкільного психолога з дітьми часто стикається з медико-психо- педагогічними проблемами. Частина з них вимагають психотера­певтичної роботи з сім’єю, дітьми.

У такому випадку актуальною для шкільної практики є участь клінічних психологів. У конкретній ситуації навчального закладу один вид роботи може стати головним в залежності від тієї про­блеми, яку розв’язує шкільний психолог.

Психологи, які працюють в управліннях освіти, в основному виконують такі види діяльності:

• організують цикли лекцій для вчителів і батьків з метою підвищення їх психологічної культури;

• проводять консультації для вчителів, батьків з проблем, які їх цікавлять, і надають інформативну допомогу;

• допомагають в підготовці і проведенні психолого- педагогічних консиліумів в окремих школах;

• організують постійно діючі семінари для вчителів району з дитячої і педагогічної психології, психології особистості і між- особистісних відносин;

• створюють психологічний «актив» із числа вчителів району;

• беруть участь у визначенні рівня готовності дітей до на­вчання в школі при наборі дітей у перший клас;

• здійснюють поглиблену роботу у певному класі для того, щоб допомогти класному керівнику у виявленні конкретних при­чин неуспішності і недисциплінованості учнів.

Робота районною психологічного центру виявляється корис­ною формою психологічної служби, особливо в умовах, коли за­безпечити психологами поза школою неможливо.

 Питання для самоконтролю:

1. Які вчені зробили вагомий внесок в розвиток педагогічної психології в кінці XIX — на початку XX століття,

2. Хто автор першої шкали для вимірювання інтелекту?

3. Зміст педології як наукової і практичної сфери діяльності.

4. Створення шкільної психологічної служби в СРСР на по­чатку 70-х рр.

Завдання для самопідготовки

1. Визначте статус психологічної служби в залежності від адміністративної підлеглості і організаційної структури.

2. Охарактеризуйте етапи становлення шкільної психоло­гічної служби.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий