Последнее обновление: 01.01.2017 в 20:10
Подпишись на RSS
rss Подпишитесь на RSS, чтобы всегда быть в курсе событий.

Комментарии

Присоединяйтесь к обсуждению
  • благоустроитель: За статью премного благодарен, все по делу, достаточно много кто это использует
  • бобр: Было бы интересно узнать поподробнее
  • Интерны 2014: когда-нибудь увижу нечто подобное и на своем блоге
  • стилист: Спасибо за статью оказалась очень полезной.
  • необычный: полностью поддерживаю, такие же мысли были.

Психолого-медико-педагогічні  консультації (далі — ПМПК) є державними діагностико-корекційними структурами, що функціонують у  системі  освіти  і  науки України та Академії педагогічних наук України. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008.— 112 с. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

29 Июль 2014

Психологічна служба в системі освіти (В.Г.Панок)

Шкільні психологічні служби існують у багатьох країнах світу. У 60-х роках минулого століття в США було створено організацію шкільних психологів, у 80-х роках  – Національну асоціацію шкільних психологів.

 У цей же час шкільні психологічні служби були також організовані у Англії, Франції, у країнах Східної Європи. У 1982 – 1987 рр. у Москві було проведено експеримент по запровадженню у школі посади психолога. Для аналізу та узагальнення результатів цього експерименту була відкрита лабораторія психологічної служби школи у Науково-дослідному інституті загальної та педагогічної психології. За результатами проведеної роботи у 1988 році було створено шкільну психологічну службу, а у 1990 році розроблено «Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР». В Росії в Санкт-Петербурзі у 1994 – 1995 рр. були відкриті перші Державні загальноосвітні заклади (центри) для дітей, які потребують психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги, а у 1998 році такі заклади були створені по всій Росії. Центри допомагають дітям молодшого шкільного віку з розладами мови, з проблемами поведінки, з підвищеною тривожністю та страхами, з порушеннями спілкування з однолітками. У цих закладах консультують також шкільних психологів та дітей із тих шкільних закладів, у яких немає з якихось причин таких фахівців.

Шкільна психологічна служба у різних країнах має різну форму. Часто зустрічається такий варіант, коли шкільним психологом є учитель, який одержав спеціальну підготовку і обслуговує одну або декілька шкіл.

Засновником та беззмінним керівником психологічної служби в системі освіти України є директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН і МОНМС України В. Г. Панок. У нашій країні перше положення про психологічну службу в школі було розроблено у 1991 році, а сьогодні діє «Положення про психологічну службу системи освіти України», затверджене у грудні 1999 року. За цим Положенням психологічна служба в освіті являє собою єдину систему, яка складається з таких основних ланок:

  • Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи;
  • навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи освіти або методисти районних (міських) методичних кабінетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби;
  • підрозділи психологічної служби у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації;
  • практичні психологи і соціальні педагоги навчальних закладів усіх типів. На посаді практичного психолога освітніх закладів різного профілю працюють спеціалісти з базовою психологічною освітою або спеціалісти, які мають вищу освіту і пройшли спеціальну перепідготовку в галузі дитячої практичної психології на факультетах і курсах перепідготовки.

    Головною метою діяльності психологічної служби освіти у нашій країні є забезпечення психологічного і особистісного розвитку учнів. Діяльність психологічної служби освіти включає у себе створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують духовний розвиток кожної дитини, її душевний комфорт, який є основою психологічного здоров’я. Так, центри практичної психології і соціальної роботи (головні психологи) організовують діяльність «телефонів довіри», кабінетів корекції кризових станів, психологічних (сімейних) консультацій, реабілітаційних центрів залежно від соціально-психологічних потреб регіону.

    Основними видами діяльності шкільного  психолога є: просвітницька та психопрофілактична робота, психологічне консультування, психодіагностика та психокорекція. Шкільний психолог обирає та поєднує конкретні види робіт, визначає які з них будуть пріоритетними, у залежності від специфіки закладу та проблем, що потребують розв’язання.

    Просвітницька діяльність. Необхідність даного виду діяльності пов’язана з тим, що вихователі та учителі досить часто спираються на однобічні бачення особливостей своїх вихованців та учнів, не завжди можуть вплинути на конфліктну ситуацію, що виникла у класному колективі, допомогти батькам у корекції складних взаємовідносин з їх дітьми.

    Батьки також часто не мають можливості приділити достатньо уваги вивченню психолого-педагогічної літератури, а складні та конфліктні ситуації з дітьми розв’язують, виходячи з рекомендацій друзів, сусідів, батьків однокласників їх дітей, з якими вони найчастіше спілкуються лише на батьківських зборах. Через відсутність психологічної культури, невміння та небажання поступатися і співчувати, іноді, конфлікти виникають між педагогами та батьками. Тому просвітництво, формування психологічної культури вихованців, учнів, педагогів та батьків у діяльності практичного психолога займає дуже важливе місце.

    Форми просвітницької діяльності можуть бути різними: лекції, бесіди з усіма учасниками педагогічного процесу, участь у батьківських зборах та відповіді на запитання батьків,  підбір літератури, підготовка інформаційних матеріалів та їх видання,  уроки психології, консультування тощо.

    Психопрофілактична діяльність. Профілактична діяльність шкільного психолога спрямована на попередження виникнення проблем, пов’язаних з навчанням у освітньому закладі, охорону психічного здоров’я учнів, пропаганду здорового способу життя та попередження алкоголізму та наркоманії, інших залежностей та шкідливих звичок серед підлітків,  Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи є:

     

    1. оцінка психологічних особливостей дитини, що можуть в майбутньому обумовити певні ускладнення у її інтелектуальному і особистісному розвитку;
    2. розробка розвивальних програм, проведення розвивальних занять з дітьми;
    3. слідкування за дотриманням у освітньому закладі психологічних умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей;
    4. попередження можливих ускладнень у психічному розвитку дітей, пов’язаних з їх переходом у наступну вікову категорію;
    5. сприяння створенню сприятливого психологічного клімату у дитячому освітньому закладі.

    Важлива форма психопрофілактичної роботи – психолого-педагогічний консиліум. Завдання психолога у консиліумі – допомога учителям в оцінці інтелектуального розвитку, особистісних якостей та поведінки школярів,  застосування об’єктивних методів у оцінці окремих учнів.

    Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти розв’язати конкретні проблеми, з якими до психолога  звертаються вихователі, учителі та батьки.

    Найчастіше предметом консультування стають питання готовності дітей до школи, труднощі у засвоєнні знань, відхилення у поведінці учнів (систематичні крадіжки, брехливість, втечі зі школи та з дому, надмірна конфліктність або чутливість,  різкі зміни настрою, втрата інтересу до навчання, вживання психоактивних речовин). Шкільні психологи консультують також з проблем поганої пам’яті та уваги у дітей, їх  підвищеної втомленості або непосидючості, застосування нових методик виправлення відмічених недоліків, вибору майбутньої професії.

    До психолога звертаються не тільки педагоги та батьки, учнів, наприклад, турбують питання взаємовідносин з однолітками, з батьками та учителями, питання саморозвитку та самовдосконалення, професійного та особистісного самовизначення.

    Консультації шкільного психолога можуть бути індивідуальними або груповими.

    Психологічна діагностика. Психологічна діагностика є одним з найголовніших видів діяльності шкільного психолога. Без результатів психодіагностичного обстеження складно на достатньо високому професійному рівні займатися психопрофілактикою, психологічним консультуванням та психологічною корекцією.

    Основними завданнями даного виду діяльності шкільного психолога є: визначення особливостей психологічного розвитку дитини та їх готовності до навчання у школі; оцінка відповідності рівня розвитку умінь, навичок, особистісних якостей дітей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні та вихованні окремих учнів;  виявлення причин конфліктів у колективі однокласників.

    Психологічна діагностика може здійснюватися у формі спостереження, бесіди, аналізу продуктів діяльності, психологічного тестування.

    Психологічна корекція. Ця робота спрямована на зниження або усунення відхилень у психологічному розвитку учня, на подолання поганих звичок та девіантних форм поведінки, на формування адекватної життєвої позиції та планів на майбутнє, формування позитивного відношення до здорового способу життя.

    На відмінність від психологічного консультування при психологічній корекції роль шкільного психолога є більш активною, направленою на формування нових адекватних способів поведінки у процесі спеціально розроблених тренінгових програм, які включають психологічну та педагогічну складові.  Психокорекційна робота з дітьми складається з таких етапів, як діагностика, прогноз подальшого розвитку дитини, створення психолого-педагогічної корекційної програми, виконання психокорекційної програми та аналіз її ефективності.

    Корекційна робота шкільного психолога з дітьми часто стикається  з медико-психолого-педагогічними  проблемами, частина з яких вимагають психотерапевтичної роботи не лише з дітьми,  а й з їх батьками.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс



Комментирование закрыто.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ САЙТ
Освітній психологічний сайт містить корисну інформацію (статті, методички, тести) для всіх, хто навчається та цікавиться психологією
Любое использование материалов сайта разрешено только с указанием активной ссылки на источник http://psichology.com.ua

Архивы

Счетчик

Статистика сайта