Последнее обновление: 01.01.2017 в 20:10
Подпишись на RSS
rss Подпишитесь на RSS, чтобы всегда быть в курсе событий.

Комментарии

Присоединяйтесь к обсуждению
  • благоустроитель: За статью премного благодарен, все по делу, достаточно много кто это использует
  • бобр: Было бы интересно узнать поподробнее
  • Интерны 2014: когда-нибудь увижу нечто подобное и на своем блоге
  • стилист: Спасибо за статью оказалась очень полезной.
  • необычный: полностью поддерживаю, такие же мысли были.

Практичні заняття Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

1. Тест із кубиками. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

13 Июнь 2013

Психоcоціальна допомога при переживанні втрати (смерті) близької людини (Андрій Тимошик, Вікторія Мазур)

Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с.

 

IMG_1829 У меня сегодня много дела,

Надо память до конца убить,

Надо, чтоб душа окаменела,

Надо снова научиться жить.

Анна Ахматова

 ВСТУП. Найбільш трагічні для людини події її життя пов’язані із втратою близьких людей. Інша людина своєю присутністю в житті або відсутністю в ній здатна викликати сильний біль. Смерть сприймається деколи як абстрактний факт, ми ніби знаємо, що вона повинна прийти, але не приймаємо її [[1],  с.125]. Саме тому для більшості людей будь-яка подія, яка робить замах на віру у власне безсмертя, переростає в кризу, навіть якщо загрози прямої небезпеки для них немає. Саме тому, щоб змиритися з втратою близької, рідної людини для багатьох необхідно не лише час, але й дружня, родинна підтримка, а також кваліфікована допомога фахівця.

ПЕРЕЖИВАННЯ ПОЧУТТЯ ВТРАТИ.   Почуття втратице глибоке та сильне страждання, викликане втратою близької людини. Рафаель описує емоційну ре­акцію на втрату як поєднання душевного болю, смутку, гніву, безпорадності, почуття вини і розпачу [[2],  с.266]. Тобто втрата близької людини завжди пов’язана з втратою визначеності меж свого власного психологічного простору. Втрата може бути тимчасовою (розлука) або постійною (смерть), реальною чи уявною, фізичною або психологічною [[3]].


[1] Психология социальной работы : учеб. для вузов / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Л. Васильева и [др.] ; под ред. Марины Анатольевны Гулиной. – СПб. : Питер, 2002. – 350 с. – (Серия: Учебник нового века).

[2] Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности / Ю. М. Орлов. – М., 1991. – 287 с.

[3] Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М., 2010. – 529 с.

____________________________________________________________

При розгляді втрати, пов’язаної зі смертю, на думку А. О. Баканової, слід пам’ятати, що людина, яка з нею стикається, переживає не тільки смерть фізичну, як вмирання тіла, але і психологічну, як втрату значущих відносин, розрив прихильностей, зміну способу буття – життєвого стилю, способу мислення, ставлення до себе, навколишньому світу і основних екзистенціальних проблем [[1],  с.44].

І. Г. Малкіна-Пих звертає увагу на наукові теорії, що пояснюють, чому люди мають такі сильні емоції після тяжкої втрати [[2]]. Зокрема, психологічна модель, розроблена на основі праць З. Фрейда та його послідовників, є однією з найбільш впливових у поясненні наслідків тяжкої втрати. Відповідно до цієї моделі, формування перших і найбільш важливих відносин відбувається в перші роки життя, коли виникає прихильність до людей, які забезпечують догляд та турботу, найбільше до батьків. Пізніше людина витрачає свою емоційну та фізичну енергію на спроби знайти ще когось, хто може її зрозуміти, дати те, чого їй не вистачало в дитинстві, встановити близькі стосунки. Тому, коли вмирає хтось близький, людина відчуває себе знедоленою. В емоційному сенсі вона відчуває, що ніби «відрізали» частку її самої.


[1] Баканова А. А. Критическая ситуация как столкновение с экзистенциальными проблемами / А. А. Баканова // Актуальные проблемы становления личности в современном мире : Материалы Всероссийской научно-практ. конф., 30-31 мая 2001 г. – Магнитогорск : МаГУ, 2001. – С. 44-46.

[2] Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М., 2010. – 529 с.

_____________________________________________________________

При повідомленні про втрату людина не відразу може поставитися до неї як до реальності, сприймати факт втрати як теперішній час свого життя. Інерція існування психологічного простору й часу дає їй можливість зовнішнього збереження активності в її звичних, автоматизованих формах. Однак, коли відбувається все більше усвідомлення втрати, неможливості відновлення змістів, туга й почуття самотності стають усе більш сильними. Границя свого психічного переживається людиною як завершена, вона не може активізувати своє життя власними зусиллями – стереотипи поведінки порушуються: «Я не знаю, як жити далі». Люди починають дратувати, з’являється бажання піти від соціальних контактів, долають апатія й зневіра.

Реакція втрати вважається патологічною, якщо вона суп­роводжується надмірним емоційним вибухом, надто довгим чи повністю відсутнім. При патологічній реакції втрати людина може годинами розповідати про померлого й обставини його смерті.

ГОРЕ ЯК РЕАКЦІЯ ЛЮДИНИ НА ВТРАТУ. Гореце універсальне переживання всіх людей, реакція на втрату значущого об’єкта, частини ідентичності або очікуваного майбутнього. В. Ю. Меновщиков наголошує, що горе – це процес функціональної необхідності, але не слабкості [[1]]. Горе, сприяючи зміцненню соціальних зв’язків і групової згуртованості, виконує тим самим біологічну і соціальну функції. Горе має надзвичайно важливе значення і для психологічної адаптації індивіда. Воно дозволяє йому змиритися з втратою, адаптуватися до неї. Переживання горя – це завжди стрес і він стимулює людину до відновлення особистісної автономії.

А. О. Баканова вказує, що слід розрізняти депресію та горе [[2],  с.194]. Горе включає багато різних почуттів – це і гнів, і смуток, і образа, і провина, і навіть, зрештою, радість. Депресія ж – це відсутність почуттів; якась «мертва точка», нездатність повноцінно «відгорювати» свою втрату. Більше того, депресія – це вмирання не тільки почуттів, але й волі до життя. В цьому стані людина «заморожує» своє життя, сподіваючись на те, що «холод» позбавить її від страждань. Але, на жаль, від страждань може позбавити тільки страждання. Тобто, горе – це природний процес і необхідний для того, щоб відпустити втрату або оплакати смерть.

Розглянемо тепер більш детально процес горя та, відповідно, особливості психосоціальної допомоги людям у цей період їх життя. В. Ю. Меновщиков вказує, що горе, як процес, має певні критичні періоди [[3]], а саме:

Перші 48 годин. Шок від перенесеної втрати і відмова повірити в те, що сталося, може проявлятися в перші години. Емоційно це іноді виражається в страху втратити когось із членів сім’ї та друзів (можливий також сильний страх втрати самого себе і в фізичному, і в психічному сенсі).

Перший тиждень. Необхідність у проведенні похорону та інші клопоти заповнюють всі думки і почуття втрати може переноситись автоматично. Воно може супроводжуватися почуттям «занепаду», емоційним чи фізичним виснаженням.

Від 2 до 5 тижнів. Тут переважає почуття покинутості як з боку сім’ї, так і з боку друзів, що повернулися до своїх буденних справ після похорону.


[1] Меновщиков В. Ю. Робота с кризисными и проблемными ситуациями / В. Ю. Меновщиков. – [2-e изд.]. – М. : Смысл, 2005. – 182 с.

[2] Баканова А А. Смерть и работа горя / А. А. Баканова // Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи : пособие для практ. пс-ов / Кораблина Е. П., Акиндинова И. А., Баканова А. А., Родина А. М. / [Под ред. Е. П. Кораблиной]. – СПб. : РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. – С. 182-212.

[3] Меновщиков В. Ю. Робота с кризисными и проблемными ситуациями / В. Ю. Меновщиков. – [2-e изд.]. – М. : Смысл, 2005. – 182 с.

_________________________________________________________

Від 6 до 12 тижнів. На цій стадії знімаються всі наслідки шокового стану і усвідомлюється реальність втрати. Спектр пережитих у цей час емоцій досить широкий; людина відчуває втрату і погано контролює себе.

Від 3 до 4 місяців. Починається цикл «гарних та поганих днів». Людина стає дратівливою та нетерплячою щодо фрустрації. В більшості випадків з’являється гнів, почуття емоційної регресії, внаслідок зниження імунної системи зростають соматичні скарги, особливо інфекційного і простудного характеру.

6 місяців. Починається депресія. Слабшає тяжкість пережитого, але не емоції. Річниці з дня смерті, дні народження, свята особливо важко переносяться і можуть знову викликати депресію.

12 місяців. Перша річниця з дня смерті може бути травматичною або переломною, в залежності від наслідків пережитих за рік страждань.

Від 12 до 24 місяців. Це час «розсмоктування». Біль втрати стає стерпним і людина, що пережила втрату близького, повільно повертається до колишнього життя. Саме в цей період зникає зі словникового запасу слово «важка втрата» та «горе»; життя бере своє.

Дещо інший підхід пропонує Н. А. Усатова [[1]]. Вона розглядає 10 стадій перенесення горя:

1.  Шок. Потрясіння, пережите в момент смерті близької людини, має місце навіть у разі її довгого невиліковного хворобливого стану і довгих місяців болісної підготовки до цієї події. Дуже часто цей період часу люди описують, вживаючи вислів «автопілот». Наша пам’ять зберігає дуже мало докладних деталей того, що відбувається в цей час, лише знання того, що повинно бути зроблено. Шок зазвичай проходить через п’ять-шість тижнів, але може тривати і довше, залежно від уміння людини захищатися від хворобливих почуттів.

2.  Сплеск емоцій. Ми можемо і не побачити сильного сплеску емоцій у момент смерті, а потім їх «висихання» через кілька тижнів. Коли шок остаточно розсіюється, людина може переживати сильні емоції, такі як роздратування, страх, каяття і пронизливу самотність. У цей період переглядається прожите життя, і люди дуже дивуються, виявивши наскільки сильно вони залежали від померлого. Усвідомлення цього може призвести до втрати впевненості в собі та почуття неадекватності.


[1] Усатова Н. А. Экстренное психологическое консультирование по телефону : материалы к спецкурсу [Электронный ресурс] / Н. А. Усатова // Институт психотерапии и клинической психологии : [сайт]. – М., 2000-2009. – 59 с. – Режим доступа к ресурсу : http://www.psyinst.ru/library.php?part=article&id=1219

_____________________________________________________________

3.  Депресія. Депресія збирає всі вищезазначені емоції та підсилює їх, додаючи почуття безпорадності й безнадійності. Люди скаржаться на те, що «не почувають» більше поруч із собою тих, кого любили, або хочуть «бути з ними». Сім’я та друзі побоюються суїциду, але переживаючі втрату зазвичай висловлюються про цей стан, як: «Я не буду з собою нічого робити, але якщо смерть прийде до мене цієї ночі, я не вижену її».

4.  Фізичні симптоми страждання. Це загальне явище, особливо серед дітей. Якщо причиною смерті став інфаркт, близькі можуть відчувати здавлювання у грудях, біль, який поширюється від щелепи вниз до лівої руки, та інші симптоми, що мали місце у померлого.

5.  Занепокоєння. Людям, які втратили близьких, часто сняться яскраві сни (або вони марять наяву), в яких вони бачать і чують померлих близьких людей. Можуть бути і спіритичні занепокоєння, які виражаються, наприклад, такими словами: «Де зараз мій коханий?» або «Чи щасливий він / вона?», «Чи будемо ми разом, коли я помру?».

6.  Ворожість. Роздратування, зазвичай, починається на шостому тижні після смерті близької людини і триває близько двох тижнів. Іноді воно виливається навмання, а іноді на когось конкретно.

7.  Провина. Іноді вона реальна, часто надумана чи перебільшена, але ставитися до неї завжди необхідно з великою серйозністю. Смерть посилює проблеми, які коли-небудь мали місце у стосунках, і малопомітні камінці спотикання перетворюються тепер у непереборну перешкоду. Слово «повинен» не сходить із вуст, перетворюючись на заклинання: «Я повинен був зробити це» або «Я не повинен був цього робити». Згодом раціональне пояснення пом’якшить почуття провини, але зазвичай воно повертається до тих пір, поки не наступить повне позбавлення від страждання.

8.  Страх. Це може бути і страх спати в тому ж  ліжку або кімнаті; боязнь залишити житло або продовжувати жити в тому ж будинку. Люди бояться самотності, яка приходить разом зі смертю, і в той же час бояться створити нові відносини. Тут може бути і побоювання ніколи більше не відчувати радості так, щоб вони не супроводжувалися почуттям провини. Для людини, яка відчуває себе дуже невпевнено без свого близького, життя повне страхів.

9.  Лікування пам’яті. Всі люди, які перенесли важку втрату, живуть між хорошими і поганими спогадами. Часом здається, що настав час самобичування, оскільки в пам’яті воскресають всі негативні аспекти взаємовідносин. Проте і щасливі моменти виявляються занадто хворобливими, і так може тривати багато місяців, поки не наступить примирення, оскільки лікування криється в самих спогадах. Коли ці спогади стануть приносити менше страждань, людина знову знайде здатність сприймати навколишній світ у його реальності.

10.  Прийняття. Існує різниця між прийняттям реальності смерті та забуттям померлого. Як і будь-яка серйозна травма, смерть близької людини залишає на душі рубець, шрам. З часом біль вщухає, і врешті-решт до рани можна доторкатися, згадувати і прийняти, як вже прожиту, нову частину цього життя. На це може піти два і більше років, у залежності від емоційної близькості певної людини з померлим.

Ці описані періоди часу, як і стадії пережитого нещастя, не є догмою, вони можуть змінюватися. Часові періоди, відчуття, емоції переживання горя іноді можуть повертатися на стадію перших часових періодів, а потім перестрибувати назад у реальність. Це не є показники для кожної людини, оскільки кожна людина по своєму переживає та переносить втрату близьких, але психологу, працюючи з клієнтом, необхідно знати ці критичні періоди.

При роботі з людиною, що переживає біль втрати, психологу важливо також пам’ятати про симптоми горя, з якими можна в подальшому працювати. Загалом І. Г. Малкіна-Пих виокремлює кілька комплексів симптомів горя:

—           емоційний комплекс – печаль, гнів, тривога, безпорадність, байдужість;

—           когнітивний комплекс – нав’язливі думки, невіра, відчуття присутності померлого;

—           поведінковий комплекс – порушення сну, безглузда поведінка, уникнення речей і місць, пов’язаних із померлим, фетишизм, гіперактивність, відхід від соціальних контактів, утрата інтересів;

—           можливі комплекси фізичних відчуттів і алкоголізація як пошук комфорту [[1]].


[1] Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М., 2010. – 529 с.

__________________________________________________________

А. О. Баканова вважає, що для «нормального» горя характерні такі ознаки: 1)  фізичне страждання; 2)  поглиненість образом померлого; почуття вини («був неуважний до нього за життя», «Якби не мої дії (думки, почуття, вчинки), він би жив» і т.д.); 3)  ворожі реакції (втрата теплоти у відносинах з іншими, тенденція розмовляти із роздратуванням або злістю, відхід від усіляких контактів з близькими і друзями); 4)  втрата моделей поведінки (нездатність починати і підтримувати організовану діяльність, відсутність інтересу до улюблених занять, небажання чимось займатися і т.д.) [[1], с.195-196].

Е. Лінденман серед нетипових симптомів спотвореного переживання горя називає такі: 1)  відстрочення реакції (в результаті певних причин людина може майже або зовсім не зрозуміти свого горя упродовж тижня, а іноді навіть і декількох років); 2)  підвищена активність без відчуття втрати (експансивна або авантюрна діяльність на фоні доброго самопочуття і смаку до життя); 3)  поява у клієнта симптомів захворювання померлого (ці симптоми є виразом невротичної ідентифікації, або психосоматики); 4)  низка психосоматичних захворювань; 5)  зміни у ставленні до друзів і родичів (уникнення спілкування, соціальна ізоляція); 6)  люта ворожість проти певних осіб (часто спрямована на лікаря, представників влади, силових структур та ін.); 7)  подальша втрата форм соціальної активності (втрата рішучості й ініціативи, неможливість виконати навіть найпростішу діяльність самостійно); 8)  поглиблення депресії (напруга, збудження, безсоння, відчуття малоцінності, самозвинувачення) [[2]]. Можливе виношування суїцидальних планів, ідей: розмови про суїцид, возз’єднання з померлим, про бажання з усім покінчити.

ПСИХОСОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЖИВАННІ ГОРЯ. Етапи психологічної допомоги повинні здійснюватися відповідно до стадій переживання горя [[3]].


[1] Баканова А А. Смерть и работа горя / А. А. Баканова // Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи : пособие для практ. пс-ов / Кораблина Е. П., Акиндинова И. А., Баканова А. А., Родина А. М. / [Под ред. Е. П. Кораблиной]. – СПб. : РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. – С. 182-212.

[2] Линдеманн Э. Клиника острого горя / Э. Линдеманн  // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю. Б. Гиппенрейтер. – М. : МГУ, 1984. – С. 212-220.

[3] Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М., 2010. – 529 с.

______________________________________________________________

Допомога на стадії шоку. Необхідно бути присутнім поруч із людиною, яка зазнала втрату, не залишати її одну. Висловлювати свою турботу і піклування краще через дотики. Саме таким чином люди виражають свою участь, коли слова їм непідвладні. Навіть звичайне рукостискання краще, ніж холодна ізоляція. Слід підкреслити, що в період втрати страждання полегшується присутністю родичів, друзів, причому істотна не їх дієва допомога, а легка доступність протягом декількох тижнів, коли скорбота найбільш інтенсивна. Людину, яка понесла втрату, не треба залишати одну, проте її не слід «перенавантажувати» опікою – велике горе долається тільки з часом. Горюючій людині потрібні постійні, але не нав’язливі відвідини і добрі слухачі.

Допомога на стадії гострого горя. Слід говорити про померлого, причини його смерті та почуттях у зв’язку з цією подією. Необхідно питати про померлого, слухати спогади про нього, розповіді про його життя. У випадку насильницької або раптової смерті необхідно неодноразово обговорювати всі найдрібніші деталі, до тих пір поки вони не втратять свого страхітливого, травматичного характеру, – тільки тоді людина, яка втратила близького, зможе оплакувати його. Необхідно дати можливість виплакатися, не намагаючись втішити людину. Поступово (ближче до кінця цього періоду) слід долучити людину до повсякденної діяльності.

Допомога на стадії відновлення. Треба допомагати знову включитися в повсякденне життя, планувати майбутнє. Оскільки людина може неодноразово  повертатися до переживань гострого періоду, необхідно давати їй можливість знову говорити про померлого.

ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ ВТРАТУ. Консультування людей, які перенесли втрату, – це нелегке випробування духовних сил і професійної компетенції. Примирення з втратою – хворобливий процес, в якому від втраченої людини «відмовляються» поступово і з труднощами. Але процес абсолютно природний, і його не треба форсувати. Клієнт потребує захисних механізмів, особливо на ранній стадії скорботи, коли він не готовий прийняти смерть і реалістично думати про неї. Тому консультант повинен дозволити клієнту використовувати заперечення чи інші механізми психологічного захисту.

Р. Кочюнас зауважує, що консультант при роботі з людиною, яка переживає втрату, досить часто повинен виконувати роль слухача [[1]]. Знаходитися з людиною, яка сумує, і належним чином слухати її – головне, що можна зробити. Чим більше консультант співпереживає скорботі, а також чим адекватніше сприймає власні емоційні реакції, пов’язані з допомогою, тим ефективніша цілюща дія. Не слід поверхнево заспокоювати горюючу людину. Зніяковіння та формальні фрази лише створюють незручний стан. Клієнту треба надати можливість виражати будь-які відчуття, і всі вони повинні бути сприйняті без упередження. Інша дуже важлива задача консультанта – допомогти близьким людини, що понесла втрату, правильно реагувати на її скорботу.


[1] Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Римас Кочюнас. –  М. : Академ. проект, 1999. – 240 с.

____________________________________________________________

Для допомоги людям, які переживають втрату близької людини, психологом може бути застосовано низку методик та тренінгів. Зокрема, І. Г. Малкіна-Пих радить при консультуванні звернути увагу на такі ключові моменти: слухайте, приймаючи, а не засуджуючи; будьте готові, що деякі люди будуть злитися на вас; дайте час для того, щоб з’явилася довіра – поки її немає, клієнт не здатен ділитися з вами своїми переживаннями; дайте надію, підбадьорте клієнта тим, що незважаючи на болючість випробування, люди все ж оговтуються від горя [[1]].

Ще однією метою консультації є можливість дозволити людині, котра переживає втрату, висловити низку почуттів, думок і дій. При цьому психологу слід: бути реалістичним – бажання усунути біль негайно недоречне; спонукати до розмови про померлого і вираження почуттів; не дивуватися, що людина повторює історію про смерть; повторення і промовляння – природний спосіб упоратися з горем; дати людині інформацію про те, що «нормально» у стані горя, наприклад, соматичні симптоми, порушення сну, поганий апетит та ін.

Якщо реакція втрати пригнічується, корисно, крім усього перерахованого вище, вивчити причини, чому людина уникає горя. Якщо реакція втрати спотворена, може виявитися цінним спонукання до вираження й усвідомлення почуттів. Якщо почуття провини необґрунтоване, то слід допомогти клієнту позбутися від нього. Якщо почуття провини обґрунтоване, то необхідно подумати про те, як людина може із цим жити, чи може вона якось спокутувати свою провину.

Якщо горе набуває хронічного відтінку, то слід встановити: чому людина не може відмовитися від цієї фіксації; який відбиток смерть відкидає на ставлення людини до себе на фоні втрати; чи є


[1] Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М., 2010. – 529 с.

___________________________________________________________

якась вторинна вигода від того, що людина тримається за горе, наприклад, вона виявила, що про неї стали дбати, її «помічають», а цього їй раніше не вистачало.

У вирішенні вказаних завдань консультанту може допомогти вправа «Втрата» [[1], с.99]. При її виконанні клієнту або кожному учаснику групи, якщо проводиться групове консультування, пропонується письмово відповісти на такі запитання:

–  Пригадайте і запишіть найважливішу для вас втрату за останній час (3 роки);

–  Чи була втрата несподіваною? Скільки попереджувальних знаків, які говорили про те, що події розвиваються до гіршого, ви отримали? Чи була у вас яка-небудь можливість запобігти втраті?

–  Опишіть ваші почуття щодо вашої втрати тоді, коли вона відбулася і зараз, коли ви згадуєте про неї.

–  Опишіть свій стан здоров’я в той період, коли трапилася ця  втрата (можливо, хвороби, що з’явилися, або нездужання), і свої тілесні переживання тепер, коли ви згадуєте про неї.

–  Напишіть, що ви втратили в результаті цієї втрати.

–  Визначте, яке значення у цієї втрати особисто для вас (ради чого ви її пережили).

–  Чи містилося у вашій втраті яке-небудь приховане звернення до вас?

–  На що у вашому житті втрата розплющила вам очі? Що ви придбали в результаті цієї втрати (те, чому ви навчилися, зрозуміли)?

В. Ю. Меновщиков для «одужання» від горя пропонує надавати клієнтам такі рекомендації [[2]]:

–  прийміть своє горе – прийміть із готовністю тілесні й емоційні наслідки смерті близької людини; скорбота є ціною, яку ви платите за любов; на прийняття може піти багато часу, але будьте наполегливі в намаганнях;

–  проявляйте свої почуття, не приховуйте відчаю; плачте, якщо хочеться; смійтеся, якщо можете; не ігноруйте своїх емоційних потреб;

–  слідкуйте за своїм здоров’ям – при можливості добре харчуйтеся, бо ваше тіло після виснажливого переживання потребує підкріплення; депресія може зменшитися при відповідній рухливості;

–  пройдіть медичне обстеження і розкажіть лікарю про пережиту втрату; ви і так достатньо постраждали, не заподіюйте ще більшої шкоди собі та оточуючим, нехтуючи здоров’ям;

–  проявіть до себе терпіння – вашому розуму, тілу й душі потрібен час і зусилля для відновлення після перенесеної трагедії;

–  поділіться болем втрати з друзями – замикаючись у мовчанні, ви відмовляєте друзям у можливості вислухати вас і розділити ваші почуття,  прирікаєте себе на ще більшу ізоляцію та самотність;

–  допомагайте іншим – спрямовуючи зусилля на допомогу іншим людям, ви вчитеся краще ставитися до них, повертаючись обличчям до реальності, стаєте більш незалежними і, живучи в теперішньому, відходите від минулого;

–  робіть сьогодні те, що необхідно, але відкладіть важливі рішення; почніть з малого – справляйтеся з повсякденними домашніми справами; це допоможе вам відновити почуття впевненості, однак утримайтеся від негайних рішень, наприклад, продати будинок або поміняти роботу.


[1] Технологии психологической помощи в кризисных и чрезвычайных ситуациях : учебно-метод. комплекс. – СПб. : РГПУ им. А. И. Герцена, 2008. – 249 с.

[2] Меновщиков В. Ю. Робота с кризисными и проблемными ситуациями / В. Ю. Меновщиков. – [2-e изд.]. – М. : Смысл, 2005. – 182 с.

__________________________________________________________

Р. Брей радить також клієнтам запропонувати: щоденно займатися фізкультурою – ходьбою, плаванням, гімнастикою; дотримуватися розпорядку дня, оскільки звичний уклад життя (регулярний прийом їжі, робота в домі) приносить відчуття захищеності; звернутися за допомогою до церкви [[1]].

Важливе місце у роботі з клієнтом, що переживає втрату, мають також тренінгові вправи. І. Г. Малкіна-Пих рекомендує тренінг «Зцілення від горя» [[2]]. Цей тренінг складається з двох етапів, перший з яких служить прояснення почуттів втрати, а другий – швидше їх реорганізації та переорієнтації з метою пошуку інших можливостей і нових напрямів у житті. Коротко його зміст розкрито нами у дод.  В.

ВИСНОВОК. Кожна людина переживає втрату близької людини по-різному. І кожному психологу необхідно це враховувати. Виходячи з цього психологу необхідно надати певну психологічну допомогу, яка може бути здійснена у вигляді спеціальних тренінгів, технік, методик, з метою подальшого одужання клієнта.


[1] Брей Р. Как жить в согласии с собой и миром? / Р. Брей. – М., 1992. – 115 с.

[2] Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М., 2010. – 529 с.

_____________________________________________________________

Питання для самоконтролю

Що таке «почуття втрати»? В чому полягає специфіка почуття втрати, пов’язаного зі смертю близької людини?

Яка роль переживання горя у виході особистості із ситуації кризи?

Які ознаки для оточуючих та фахівців повинні стати сигналом того, що людина не змогла самостійно пережити почуття втрати близької людини?

Який зв’язок між стадіями переживання горя та етапами психологічної допомоги людині, котра втратила когось із близьких?

В чому специфіка консультування горюючих клієнтів?

Література для поглибленого вивчення питання

Андреева А. Д. Как помочь ребенку пережить горе / А. Д. Андреева // Вопросы психологии. – М., 1991. – № 2. – С. 87-96.

Вайтхед М. Консультирование человека в состоянии горя: модель помощи / М. Вайтхед // Психология зрелости и старения. – 2002. – №1. – С. 27-44.

Гуревич П. С. Размышления о жизни и смерти / П. С. Гуревич // Психология смерти и умирания : Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. – Мн. : Харвест, 1998. – С. 608-626.

Дейтс Б. Жизнь после потери / Б. Дейтс ; пер. с англ. В. Челноковой. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 304 с.

Пергаменщик Л. А. Кризисная психология. Курс лекций / Л. А. Пергаменщик. – Минск, 2003. – С. 15, 57-63, 84-87, 88-93.

Психологическая помощь людям, пережившим психотравмирующее событие [Электронный ресурс] / О. В. Вихристюк, Л. В. Миллер, Е. В. Орлова, Е. А. Лескина // Психологическая наука и образование. Электронный журнал. – 2010. – № 5. – С. 228-239. – Режим доступа к журналу : www.psyedu.ru

Психология острого горя (утраты) // Моховиков А. Н. Телефонное консультирование / А. Н. Моховиков. – М. : Смысл, 1999. – С. 126-131.

Реакция горя // Юрьева Л. Н. Кризисные состояния / Юрьева Людмила Николаевна. – Днепропетровск : Арт-пресс, 1998. – С. 48-55.

Шевченко О. Т. Психологія кризових станів : навч. посіб. / О. Т. Шевченко. – К. : Здоров’я, 2005. – 120 с.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс



Комментирование закрыто.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ САЙТ
Освітній психологічний сайт містить корисну інформацію (статті, методички, тести) для всіх, хто навчається та цікавиться психологією
Любое использование материалов сайта разрешено только с указанием активной ссылки на источник http://psichology.com.ua

Архивы

Счетчик

Статистика сайта