Принципи та етапи психологічного дослідження (Сергєєнкова О.П.)

Принципи та етапи психологічного дослідження

Наука — це перш за все дослідження. Методи, шляхи, засоби, за допомогою яких видобуваються наукові факти, є дуже важливими для будь-якої науки, але для психології вони мають особливе значення. Практичні результати психологічних досліджень допомагають людині пізнати себе, навчитися керувати собою.

Психологія вже зараз накопичила багато фактів, які вказують на те, як нове знання про людину робить її іншою: змінює її ставлення, цілі, стани, переживання. Враховуючи масштаб всього людства, можна сказати, психологія — наука, яка не лише пізнає, а й конструює, творить людину.

«Яким би досконалим не було крило птаха, воно ніколи б не змогло підняти його вгору, не спираючись на повітря. Факти — це повітря вченого. Без нього ви ніколи не зможете злетіти».

І. П. Павлов

Психологічні дослідження мають спиратися на основні принципи та відповідати логіці їх проведення.

Основними принципами психологічного дослідження є наступні:

— принцип детермінізму (причинної обумовленості): не можна вивчити явище, не дослідивши причини, що його викликають;

— принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безперервному розвитку;

— принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв’язок з іншими проявами;

— принцип об’єктивності: знання, яке отримується в дослідженні, має бути достовірним, науковим та ін.

За умови дотримання вказаних принципів та правильної організації результати психологічного дослідження матимуть наукову і практичну цінність.

Психологічне дослідження складається з етапів:

Етапи психологічного дослідження

Наведемо основні три етапи психологічного дослідження та коротко розглянемо їх зміст: 1) підготовчий, 2) основний; 3) заключний.

Наведені етапи можна розукрупнити, і тоді отримаємо більш детальну схему.

I. Підготовчий етап: Постановка проблеми. Висування гіпотези. Планування дослідження.

II. Основний етап: Збір даних.

III. Заключний етап: Обробка даних. Інтерпретація результатів. Висновки і включення результатів у систему знань.

Треба сказати, що наведена послідовність етапів не повинна розглядатися як жорстка і обов’язково приймається до неухильного виконання схема.

Це скоріше загальний принцип алгоритмізації дослідницьких дій. У деяких умовах порядок проходження етапів може змінюватися, дослідник може повертатися до пройдених етапів, не завершивши або навіть не приступивши до виконання наступних, окремі етапи можуть виконуватися частково, а деякі навіть випадати. Така свобода виконання етапів і операцій передбачається при так званому гнучкому плануванні.

    1. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

Постановка проблеми. Проблема (від грец. Problema — завдання, завдання) є теоретичний або фактичний питання, що вимагає дозволу. Це питання може постати перед дослідником як деякий пробіл у знаннях і уміннях, необхідних у практиці, в тому числі в науковій практиці.

Постановка наукової проблеми передбачає певну послідовність дій:

Виявлення дефіциту інформації.

Усвідомлення потреби в усуненні цього дефіциту.

Опис (вербалізація) проблемної ситуації на природній мові.

Формулювання проблеми в наукових категоріях і термінах.

Грамотне та кваліфіковане виконання перерахованих пунктів зумовлюється глибоким знанням стану справ у даній галузі, хорошою у ній орієнтацією. Ця орієнтація купується, як правило, по двох каналах: знайомство з публікаціями на цю тему і обмін інформацією з колегами, зайнятими в цій сфері. Зазвичай науковому дослідженню передує виклад подібного ознайомлення з проблемою у вигляді літературного огляду.

Постановка проблеми супроводжується неминуче визначенням об’єкта і предмета дослідження. Під об’єктом розуміється той фрагмент реального світу, на який направляються дослідницькі дії і зусилля. Предмет дослідження визначає аспект вивчення обраного об’єкта і специфіку дослідження. Інакше кажучи, «об’єкт пізнання — це форма даності об’єктивної реальності суб’єкту» пізнання, а «предмет наукового пізнання — це форма даності пізнаваного об’єкта пізнає суб’єкту».

Висування гіпотези. Визначення предмета неможливо зробити поза зв’язком з будь-якою системою наукових поглядів, концепцій. Обрана концепція визначає всю спрямованість, всю ідеологію дослідження: заради чого воно проводиться, мети дослідження, методологічну позицію дослідника, а звідси і застосовувані методи, і етику поведінки вченого.

Спираючись на ту чи іншу концепцію, дослідник висуває припущення, здатну, на його погляд, заповнити наявний з даної проблеми дефіцит інформації. Це припущення у вигляді наукової гіпотези і слід перевірити надалі дослідними діями. Гіпотеза — це науково обгрунтоване висловлення імовірнісного характеру про сутність досліджуваних явищ дійсності. Якщо гіпотеза підтвердилася, то її приймають, якщо не підтвердилася, то відкидають. Прийнята гіпотеза може в подальшому при відповідних додаткових доказів її життєздатності і плідності перетворитися в теорію. Висунута до емпіричного дослідження гіпотеза зазвичай називається дослідною або робочою. Робоча гіпотеза дає перший, попередній проект рішення проблеми. У залежності від логічного шляху розвитку гіпотези розрізняють: гіпотези індуктивні і дедуктивні. Перші народжуються з нагляду за окремими фактами, другі — виводяться з вже відомих відносин або теорій.

Планування дослідження. На цій стадії продумується весь процес дослідження, вирішуються організаційні питання. Планується послідовність дій, їх разнесенность в часі. Вибирається адекватний завданням методичний та технічний арсенал. Визначається конкретний контингент досліджуваних або респондентів. Продумуються варіанти стимуляції.

Вибір методів і методик психологічного дослідження. Вибірка для емпіричного дослідження

Основними методами наукового дослідження є: спостереження, експеримент, моделювання. Вибір методів дослідження зумовлений особливостями об’єкта та предмета дослідження та поставленими цілями.

Метод — спосіб виконання чого-небудь, впорядкована робота з фактами і концепціями, принцип і спосіб збору, обробки або аналізу даних, а також принцип впливу на об’єкт.

Методика — форма реалізації методу, сукупність прийомів і операцій (їх послідовність і взаємозв’язок), процедура або набір процедур для досягнення певної мети. У психологічному дослідженні: формалізовані правила збору, обробки і аналізу інформації. За допомогою методики фіксують характеристики поведінки і впливають на об’єкт. У більшості випадків для вивчення подібних сторін об’єкта можна використовувати різні методики, що забезпечує взаємну верифікацію даних, одержуваних різними методиками.

Етап вибору методів і методик тісно пов’язаний з конкретизацією дослідних гіпотез.

При виборі методик слід враховувати можливості і обмеження кожної вхідної в набір методики по точності і надійності фіксації вираженості досліджуваних якостей. Слід віддавати перевагу тим методикам, які досить повно описані в керівництві по їх застосуванню. Дуже важливий ступінь розробленості методики. У керівництві повинні бути представлені розгорнуті інтерпретації шкал, описана апробація методики, відображені кількісні та якісні результати апробації, дано рекомендації щодо форми і змісту висновки та інші необхідні складові керівництва відповідно до вимог стандартів.

При складанні набору методик доцільно керуватися принципом доповнення. Один одного повинні доповнювати дані якісного та кількісного характеру, суб’єктивні та об’єктивні показники.

Більш надійні висновки виходять, коли наукові факти, отримані по одному методу, однією методикою, можуть бути підтверджені, продубльовані даними, отриманими за іншим методом і за іншою методикою.

До основних груп психологічної діагностики можна віднести наступні методи:

методи вимірювання функціональних показників, використання психофізіологічних індикаторів психічних явищ;

обсерваційні методи — методи спостереження і самоспостереження;

праксіметріческіе методи, засновані на аналізі продуктів діяльності;

суб’єктивно-оцінні, засновані на аналізі відповідей випробовуваних на питання і судження опитувальників, аналізі виборів альтернативних суджень, виборів градацій шкал і так далі;

проективні, пов’язані з аналізом особливостей інтерпретації зовнішньо невизначеного матеріалу, що стає об’єктом проекції;

асоціативні, засновані на аналізі асоціативних відповідей і виборів піддослідних. Цветоассоціатівние методи, пов’язані з аналізом виборів квітів за ступенем приємності і по асоціації з поняттями, перелік яких запропоновано діагностом.

    1. ОСНОВНИЙ ЕТАП

Збір даних. Процес безпосереднього дослідження передбачає контакт дослідника з об’єктом, в результаті чого отримують сукупність характеристик цього об’єкта. Отримані характеристики є головним матеріалом для перевірки робочої гіпотези і вирішення проблеми. У залежності від предмета і мети дослідження ці характеристики можуть з’являтися у вигляді різних параметрів об’єкта (просторових, тимчасових,інформаційних, інтеграційних), у вигляді співвідношень між частинами об’єкта або його самого з іншими об’єктами, у вигляді різних залежностей його станів від різноманітних факторів і т. д. Всю сукупність подібних відомостей називають даними про об’єкт, а точніше, первинними даними, щоб підкреслити безпосередній характер цих відомостей і необхідність їх подальшого аналізу, обробки, осмислення. На перший погляд забавне, але по суті вірне думку висловлює Ж. Годфруа, який вважає, що дані — це елементи підлягають аналізу, це будь-яка інформація, яка може бути класифікована з метою обробки. У теоретичному дослідженні під збором даних мається на увазі пошук і відбір вже відомих фактів, їх систематизація, опис під новим кутом зору. В емпіричному дослідженні підданими розуміється відображення предметів, явищ, ознак або зв’язків об’єктивної дійсності. Таким чином, це не самі об’єкти, а їх чуттєво-мовні відображення. Реальні об’єкти — це фрагменти світу, а дані про них — це фундамент науки. Ці дані є «сировина» наукового дослідження при індуктивних гіпотезах і мета при дедуктивних гіпотезах.

Процедура збору даних. Збір даних в цілому повинен відповідати наміченому на попередньому етапі алгоритму дій, щоб уникнути як прогалин у шуканих знаннях, так і зайвих трудовитрат. Дуже важливо при цьому точно і чітко фіксувати всі дії і отримані відомості. Для цього зазвичай ведеться протокол дослідження, використовуються спеціальні засоби фіксації (відео, аудіо і т. п.). Здійснюваний на цьому етапі контакт дослідника з досліджуваним об’єктом не повинен завдавати останньому шкоди, процедура збору даних повинна бути гранично гуманна. Процес збору даних конкретизується в залежності від обраного методу і завдань дослідження.

    1. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

Обробка даних. Зібравши сукупність даних, дослідник приступає до їх обробки, отримуючи відомості більш високого рівня, звані результатами. Він уподібнюється кравця, який зняв мірку (дані) і тепер усі зафіксовані розміри співвідносить між собою, приводить у цілісну систему у вигляді викрійки і в кінцевому результаті — у вигляді тієї або іншого одягу. Параметри фігури замовника — це дані, а готову сукню — це результат. На цьому етапі можуть виявитися помилки у вимірах, неясності в узгодженні окремих деталей одягу, що вимагає нових відомостей, і клієнт запрошується на примірку, де вносяться необхідні корективи. Так і в науковому дослідженні: отримані на попередньому етапі «сирі» дані шляхом їх обробки приводять у певну збалансовану систему, яка стає базою для подальшого змістовного аналізу, інтерпретації та наукових висновків і практичних рекомендацій. Якщо з обробки даних виявляються які-небудь помилки, прогалини, невідповідності, що перешкоджають побудові такої системи, то їх можна ліквідувати і заповнити, провівши повторні заміри.

Інтерпретація результатів. За якісною обробкою даних слід вирішальна фаза наукового дослідження — інтерпретація результатів. Часто цю фазу називають теоретичним опрацюванням, підкреслюючи її відмінність від емпіричної статистичної обробки. Ця фаза — найбільш захоплюючий етап дослідження, у якому особливо яскраво проявляється творчий характер наукового процесу.

Теоретична обробка виконує дві головні функції:

1) перетворення статично підготовлених даних («вторинних даних», результатів) в емпіричні знання.

2) отримання на їх базі теоретичних знань. Таким чином, на цьому етапі особливо рельєфно проявляється єдність і взаємозв’язок емпіричних і теоретичних знань.

Пояснення результатів. Отже, обробка даних призводить лише до констатації деяких фактів, що стосуються досліджуваного об’єкта. Опис дає констатує уявлення про об’єкт у цілому. Далі слід знайти пояснення виявленим фактам і розкрити сутність об’єкта. Саме у з’ясуванні сутності об’єкта полягає сенс пояснення, хоча чимале число вчених (особливо позитивістського спрямування) вважають, що пояснення — це зведення незвичного до звичного, незнайомого до знайомого. Близько до такого бачення пояснення і визначення, дане одним з авторитетів психологічної науки П. Фресс: «Дати пояснення — це значить, у кожному конкретному випадку визначити, чи не є встановлений тип відносин приватним випадком відомого і вже більш-менш перевіреного більш загального закону» .

Узагальнення результатів. Узагальнення — це виявлення для групи об’єктів (явищ) найбільш істотних рис, що визначають їх найважливіші якісні характеристики. Специфічні для окремих об’єктів властивості (одиничне і особливе) відбраковуються. З логічної точки зору це процес індуктивний: від приватного до загального. Отримані в дослідженнях результати відносяться звичайно до якихось окремих ситуацій, конкретним людям, окремих явищ і реакцій. Ці окремі факти вимагають після свого пояснення проектування на більші множини. Мовою статистики це означає перенести результати з вибірки на всю популяцію, в межі — на генеральну сукупність.

В експериментальній практиці узагальнення стосується зазвичай чотирьох основних пунктів дослідницького процесу: ситуації, відповідей, особистості випробуваного і залежності між цими компонентами.

Узагальнення ситуації передбачає перенесення результатів на більш широке коло обставин.

Під узагальненням відповідей мається на увазі підведення різних реакцій під одну загальну об’єднуючу їх категорію. Необхідно довести, що відмінності у видах конкретних відповідей не істотні, носять приватний характер, що не впливає на підсумковий результат і на зв’язку між причиною (ситуацією) і наслідком (реакцією).

Узагальненням на рівні особистостей є визнання репрезентативності вибірки, тобто відповідність відповідей даного контингенту досліджуваних в даному типі (узагальненому чи приватному) ситуацій більш широкому безлічі людей.  Наприклад, за ознакою віковою, статевою, етнічною, професійною, соціальному, біологічному і т. д.

Узагальнення відносин. Встановлення зв’язку між змінними (зазвичай в експериментальній практиці між двома змінними) може проводитися на різних рівнях узагальнення. На нижчому рівні цей зв’язок є описовою. У міру розширення спектру зв’язків стає можливим зіставлення змінних за все більшому числу показників. Узагальнена форма зв’язку вже стає і пояснювальним фактором по відношенню до приватних видів поведінки. Так, умовний рефлекс був спочатку приватної зв’язком: дзвінок — виділення слини у собаки (досліди І. П. Павлова). Потім подібна залежність виявилася між широким колом стимулів і різними реакціями. Рефлекс став узагальненим показником відносин між ситуацією і відповіддю. Розширення складу піддослідних тварин (аж до включення сюди і людини) розповсюдило узагальнення і на зв’язку між контингентом, ситуацією і відповіддю. Зараз можна говорити про умовний рефлекс як про загальне для високоорганізованих тварин (у тому числі людини) явище.

Висновки і включення результатів у систему знань. Завершує наукове дослідження формулювання висновків. Вони повинні відображати суть проблеми і бути короткими, тобто висновки, перш за все, повинні бути лаконічними. Необхідно, щоб висновки були узгоджені зі сформульованими на початку дослідження цілями і завданнями, тобто у висновках вказується, чи вирішені завдання, чи досягнуто мети дослідження, в кінцевому підсумку — чи дозволено проблема.

Слід прагнути до оптимального числа висновків, не дробити їх на малозначні приватні питання. Добротне дослідження зазвичай завершується 3-4 вагомими висновками, дійсно вносять внесок у знання в даній області. Рекомендоване граничне число висновків: від 7 до 9, що зумовлено обсягом нашої короткочасної пам’яті та уваги.

За формою викладу висновки не обов’язково повинні з’являтися у вигляді словесних висловлювань. У деяких випадках допустимі графічні зображення, математичні формули, фізичні моделі і т. п. Але і вони, як правило, супроводжуються короткими поясненнями.

Добре представлені висновки легше включити і в наявну систему наукових знань. При цьому уточнюються актуальність, теоретична і практична значущість, ступінь новизни отриманих результатів. Проводиться переклад специфічних знань на філософську мову, визначається їх місце у загальній «картині світу».

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий