Основні види діяльності психологічної служби. Діагностика

Діяльність психологічної служби за основними видами (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика) є обов’язковою.

Діагностика

Психодіагностика – це не лише теоретична дисципліна, яка має свою структуру, вимоги та історію виникнення і розвитку, але й один з видів діяльності психологічної служби та напрям практичної психології. Психодіагностичний напрямок передбачає діагностику особливостей розвитку дітей на певному віковому етапі, діагностику дитячого колективу (класу, групи), педагогічного колективу, особливостей внутрішньосімейних стосунків тощо.

Діагностика – психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання [6].

Діагностикасоціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчального процесу; моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання [2].

Психодіагностичний напрямок передбачає діагностику особливостей розвитку дітей на певному віковому етапі, діагностику дитячого колективу (класу, групи), педагогічного колективу, особливостей внутрішньосімейних стосунків тощо. Плануючи психодіагностичну роботу з учнями, практичному психологу варто враховувати наступні фактори [4]:

  • проблемну тему, над якою працює заклад і проблему психологічної служби зокрема;
  • вік дитини;
  • особливості закладу, в якому навчається і виховується дитина (заклад нового типу, школа, дошкільний заклад, інтернатна установа, позашкільний заклад та ін.);
  • запит педагогів (вихователів) і адміністрації щодо вивчення окремих параметрів — діагностика когнітивної сфери, характеру та рівня інтелектуальної активності, обдарованості, спрямованості особистості, характеру, темпераменту;
  • запит батьків (індивідуальна діагностика особливостей розвитку дитини, її ставлення до сім’ї).

Психолог обстежує психіку дитини, складає психологічну характеристику або психологічний діагноз, яка може бути використана під час психолого-педагогічного консиліуму; у просвіті батьків, вчителів та дітей; при написанні наукових статей; у медичній резолюції тощо.

Основною метою психодіагностичної роботи є встановлення психологічного діагнозу опис індивідуально-психологічних особливостей особистості (інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, рис характеру, системи цінностей, інтересів) або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи.

Психолог не діагностує тип аномального розвитку (розумову відсталість, порушення діяльності аналізаторів, затримку психічного розвитку), оскільки ця функція належить психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК). Проте психолог проводить глибоке психолого-педагогічне обстеження таких дітей, результати якого впливають на рішення ПМПК.

Враховуючи те, що у закладі працює не лише психолог, а психологічна служба, до співпраці з психологом залучаються педагоги — проводять педагогічне спостереження за учнями, їх поведінкою, емоційними реакціями у різних ситуаціях.

Психодіагностичне обстеження може проводитися як в індивідуальній так і в груповій формі. Вибір форми психодіагностичного обстеження залежить від мети та методик, які використовує психолог.

Результат психодіагностичної роботи — надання рекомендацій, розроблення програми подальшої психологічної допомоги, планування консультативної роботи з педагогами і батьками. Плануючи психодіагностичну роботу важливо враховувати такий аспект цієї роботи, як доцільність. Якщо використання певних методик для конкретної вікової категорії дітей психолог вважає недоцільним, діагностику варто провести у більш сприятливий період.

Психодіагностичне обстеження передбачає реалізацію трьох етапів. Етапи розташовані в певній послідовності, але в процесі роботи, вони можуть скорочуватись, збігатись, в залежності від конкретної задачі, конкретного випадку. Етапи:

І. Збір даних відповідно до задачі дослідження:

— вивчення психологічного запиту від адміністрації, вчителів, батьків, самого учня;

— визначення психологічної проблеми;

— висунення гіпотези про причини явища;

— добір методів дослідження;

— використання методів.

ІІ. Обробка та інтерпретація отриманих даних.

ІІІ. Постановка психологічного діагнозу – це кінцевий результат діагностичної діяльності психолога, який спрямований на опис і з’ясування суті індивідуально-психологічних особливостей.

Мета психологічного діагнозу в:

—                       в оцінці актуального стану психологічних особливостей,

—                       включає прогноз на подальший розвиток особистості,

—                       включає розробку рекомендацій.

Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі професійно-етичні принципи [3], [7]:

  • принцип особистої відповідальності за власну діяльність;
  • принцип конфіденційності;
  • принцип професійної таємниці;
  • принцип наукової обґрунтованості;
  • принцип об’єктивності;
  • добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;
  • забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;
  • емпатійне ставлення психолога до клієнта;
  • всебічність та комплексність діагностики;
  • врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;
  • підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.

Література:

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. – М., 1995.

2. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: Вступ до спеціальності. Навчальний посібник. – К., 2007.

3. Матвеєва М.П Особливості професійної діяльності шкільного психолога//Практична психологія та соціальна робота, 2003, № 1.

4. Мельник Ю., Шаргородська С. Організаційно-методичні аспекти діяльності практичного психолога//Психологічна газета, 2008, №4.

5. Основи практичної психології/В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К., 2006.

6. Положення про психологічну службу системи освіти України//Практична психологія та соціальна робота, 2000, №2.

7. Приходько Ю.О. Практична психологія: Введення у професію: Навч. посібник. – К., 2012.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий