Последнее обновление: 01.01.2017 в 20:10
Подпишись на RSS
rss Подпишитесь на RSS, чтобы всегда быть в курсе событий.

Комментарии

Присоединяйтесь к обсуждению
  • благоустроитель: За статью премного благодарен, все по делу, достаточно много кто это использует
  • бобр: Было бы интересно узнать поподробнее
  • Интерны 2014: когда-нибудь увижу нечто подобное и на своем блоге
  • стилист: Спасибо за статью оказалась очень полезной.
  • необычный: полностью поддерживаю, такие же мысли были.

В. И. Бочелюк В. В. Зарицька ПСИХОЛОГІЯ: ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ. Навчальний посібник. — К., 2007 Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

13 Июнь 2013

Криза «зустрічі зі старістю» та особливості психосоціальної підтримки людей похилого віку (Анастасія Мухатова )

Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с.                                                                                                                                                                                            IMG_1829І старість наповнено насолодою, якщо тільки уміти нею користуватися.

Сенека

 ВСТУП. У сучасному світі збільшується чисельність людей похилого віку серед населення багатьох країн, що пов’язано зі зростанням середньої тривалості життя. Люди похилого віку розглядаються світовим співтовариством як позитивний фактор, а не як тягар. Саме тому сучасне розуміння старіння поєднує ідеї повноправної участі людей похилого віку в житті суспільства і турботу про них. Водночас проблема старіння на сьогоднішній день стоїть досить гостро, вона спрямована на пошук шляхів ефективного використання існуючих соціальних структур, психологічних процедур і ресурсів з метою поліпшення умов життя та самопочуття людей похилого віку.

КРИЗА «ЗУСТРІЧІ ЗІ СТАРІСТЮ». Відповідно до документів ООН та Міжнародної організації праці (МОП) літніми вважаються особи у віці 60 років і старші [[1]]. Саме цими даними, як правило, керуються на практиці, хоча вік виходу на пенсію в більшості розвинених країн – 65 років, а в Україні поки що 60 і 55 років відповідно для чоловіків і жінок. Отже, люди похилого віку (ЛПВ) це генерація осіб старшого віку, до якої, у відповідності до класифікації ВООЗ, належать люди віком від 60 до 74 років, до старих – у віці 75-89 років, до довгожителів – люди у віці 90 років і старші [[2],  с.17].


[1] Яцемирская Р. С. Социальная геронтология : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Р. С. Яцемирская, И. Г. Беленькая. – М. : Владос, 1999. – 206 с.

[2] Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе : В 2 ч. / Е. И. Холостова. – М. : Cоц.-технол. ин-т, 1999. – 320 с.

_________________________________________________________

Старіння можна розглядати як процес, який складається з трьох компонентів: біологічне старіння – зростання вразливості організму та зростаюча ймовірність смерті; соціальне старіння – зміна паттернів поведінки, статусу, ролей; психологічне старіння – вибір способу адаптації до процесів старіння, нових стратегій подолання труднощів [[1],  c.274]. Ми свою увагу зосередимо на двох останніх типах старіння, точніше – на їх наслідках.

Зазначимо, що відповідно до теорії Е. Еріксона, старість є кінцевою стадією життєвого розвитку. Криза, що переживається у цей період, знаменує собою завершення попереднього життєвого шляху, а вирішення її залежить від того, як цей шлях був пройдений з погляду людини, котра переживає кризу. На думку Е. Еріксона, основне завдання старості – досягнення цілісності, усвідомлення та прийняття прожитого життя, як внутрішньо необхідного та єдино можливого. Цілісність ґрунтується на розумінні того, що життя відбулося і в ньому вже нічого не можна змінити. Мудрість полягає у прийнятті власного життя цілком, зі всіма його злетами і падіннями, у відсутності гіркоти з приводу неправильно прожитого життя і неможливості почати все спочатку [[2],  с.26].

Дж. Пек вважає за необхідне окреслити підкризи даного періоду. Перша – це переоцінка свого «Я» – після виходу на пенсію та втрати соціальних ролей людині потрібно побачити своє «Я». Друга підкриза передбачає прийняття погіршення здоров’я та старіння; літній людині необхідно змиритися з деяким нездоров’ям і пристосувати своє життя до змін. Третя підкриза змушує людину підійти до роздумів про власний відхід із цього життя [[3],  c.43-44].

Враховуючи вище означене, Є. І. Холостова у кризі виокремлює дві основні лінії: 1)  необхідність прийняття завершення власного існування; 2)  прийняття необхідності виконати ті життєві завдання, які не виконувалися упродовж прожитих років [[4],  c.132]. У разі успішного розв’язання кризи у літніх людей змінюється установка на власне життя в період старості. Зникає установка на старість як на період спокою та відпочинку. Старість починає сприйматися як період серйозної внутрішньої роботи і внутрішнього руху.

ОСОБЛИВОСТІ КРИЗИ СТАРІННЯ. Питання ознак та проявів особистості людини похилого віку розкрито у працях В. Д. Альперовича [[5]], І. Г. Бєлєнької та Р. С. Яцемірської [[6]],



[1] Психология социальной работы : учеб. для вузов / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Л. Васильева и [др.] ; под ред. Марины Анатольевны Гулиной. – СПб. : Питер, 2002. – 350 с. – (Серия: Учебник нового века).

[2] Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми : учебн. пособие / Е. И. Холостова. – [2-е изд.]. – М. : Изд.-торг. корпорация «Дашков и К°», 2003. – 296 с.

[3] Альперович В. Д. Старость. Социально-философский анализ / В. Д. Альперович. – Ростов-на-Дону : СКНЦ ВШ, 1998. – 104 с.

[4] Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе : В 2 ч. / Е. И. Холостова. – М. : Cоц.-технол. ин-т, 1999. – 320 с.

[5] Альперович В. Д. Старость. Социально-философский анализ / В. Д. Альперович. – Ростов-на-Дону : издательство СКНЦ ВШ, 1998. – 104 с.

[6] Яцемирская Р. С. Социальная геронтология : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Р. С. Яцемирская, И. Г. Беленькая. – М. : Владос, 1999. – 206 с.

_____________________________________________________

Є. І. Холостової [[1]]. Спираючись на їх роботи та праці інших дослідників розглянемо основні прояви кризового стану у літніх людей. Почнемо з того, що будь-якій людині важко допустити у свідомість думку про завершення свого життя на землі. Саме тому у літніх людей часто можна спостерігати неприйняття самої старості. Однак прояви старіння багато хто прагне розглядати як симптоми хвороби. Тому так багато часу витрачається на лікування, дотримання приписів лікарів. Іноді основним заняттям пенсіонера стає боротьба зі старінням. У деяких людей може знизитися загальний фон настрою, він частіше стає пригнічений, сумний без наявності для цього об’єктивних підстав. На питання «Як ваш настрій?» літня людина може відповідати: «Нормальний, як завжди. Особливо хорошим у мене ніколи не буває» [[2],  c.134].

Щодо фізичного самопочуття людини похилого віку, то у віці 50-65 років у 40,2% осіб виявляють 4-5 хвороб, а у віці 75 років і старше 65,9% літніх людей мають більше 5 хвороб [[3]]. При цьому слід враховувати, що навіть одне хронічне захворювання (неважливо, в якому віці воно набувається) призводить до так званих «неврозоподібних станів» та до болючої деформації характеру, аж до психопатії. Людина відчуває себе слабкою, покинутою, самотньою [[4],  с.107]. У зв’язку із цим значна частина ЛПВ потребують спостереження та лікувальної корекції у психіатра чи психотерапевта.

Поглиблює кризу і десексуалізація літніх, що проявляється у нівелюванні  статевих відмінностей в одязі, поведінці. Різні розмови на сексуальну тему різко, іноді агресивно відкидаються [[5],  c.135].

 


[1] Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе : В 2 ч. / Е. И. Холостова. – М. : Cоц.-технол. ин-т, 1999. – 320 с.

[2] Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / О. В. Хухлаева. – М. : Изд. центр «Академия», 2001. – 208 с.

[3] Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми : учебн. пособие / Е. И. Холостова. – [2-е изд.]. – М. : Изд.-торг. корпорация «Дашков и К°», 2003. – 296 с.

[4] Баранова М. Н. Неврозоподобные состояния в общесоматической практике / М. Н. Баранова, Е. В. Черносвитов. – Тбилиси, 1990. – 240 с.

[5] Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / О. В. Хухлаева. – М. : Изд. центр «Академия», 2001. – 208 с.

_______________________________________________________________

Велике значення має психічне здоров’я ЛПВ, зокрема ставлення до власної старості, а також знання того, які психічні зміни можуть відбуватися в процесі старіння. Кожна літня людина проживає непросте життя (важко уявити людину, яка дожила б до 60 років, не зазнавши ні страждань, ні стресів). Проте в особливо тяжкому становищі перебувають люди похилого віку в сучасній Україні, котрі пережили цілу низку глобальних соціальних катаклізмів. Найстрашніше для людини (після втрати ілюзій юності) – пережити крах усіх своїх внутрішніх цінностей, втратити все те, на що орієнтувався. У зв’язку із цим ЛПВ становлять собою величезну армію соціопатів [[1]].

Особливу увагу слід звернути на страхи людей похилого віку. Дослідники описують посилення страхів біологічного типу, пов’язаних із наростаючою безпорадністю і процесами в’янення функцій власного організму. Наступне, що можна відзначити, це або категоричне уникнення людьми немолодого віку теми смерті, або постійне звернення до неї у формі «скоріше б померти, вже набридло жити» і т. д.

Зауважимо, що в силу старіння деформується і характер літньої людини. Ця деформація становить собою досить складний процес (як людина жила, так вона і старіє). До пори до часу всі працюючі зберігають риси характеру, що сформувалися під впливом сім’ї, найближчого оточення. Однак з віком з’являється професійна деформація характеру, так звана акцентуація певних рис характеру – гарячковості, вразливості, тривожності, педантичності, вразливості, емоційної лабільності, істеричності, замкнутості, виснажливості, прискіпливості, несправедливих оцінок своїх учинків і вчинків оточуючих, регрес розумових здібностей. А якщо літній людині довелося ще поховати рідних і близьких, особливо своїх дітей або чоловіка, навряд чи її психіка і характер можуть залишитися «нормальними» [[2]].

Розглядаючи соціальне функціонування людей похилого віку слід звернути увагу на те, що люди похилого віку часто скаржаться на самотність, проте самі ж і прагнуть усамітнитися, рідко заводять знайомства [[3],  с.38-39]. Самотність у старості – поняття, далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний зміст: самотність як соціальний стан, що відображає психофізичний статус літньої людини, який ускладнює налагодження нових і підтримання старих контактів і зв’язків; самотність як відсутність родичів, дітей, онуків,


[1] Зозуля Т. В. К проблеме профилактики психических расстройств пожилого возраста / Т. В. Зозуля // Психология старости и старения : Хрестоматия / Сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2003. – С. 308-313.

[2] Краснова О. В. Социальная психология старости : учеб. пособие / О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2002. – 288 с.

[3] Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми : учебн. пособие / Е. И. Холостова. – [2-е изд.]. – М. : Изд.-торг. корпорация «Дашков и К°», 2003. – 296 с.

_______________________________________________________

подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини; самотність як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей, які мешкають у родині; самотність як самостійний спосіб життя – фізичний стан, що активно обирається самою особистістю з огляду на свій характер і психічне здоров’я на основі прагнення відгородитися від оточення, бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від вторгнення сторонніх і навіть близьких родичів [[1]]. Суб’єктивне почуття самотності та самоізоляція викликає стан глибокої незадоволеності життям і нерідко служать причинами самогубства людей похилого віку.

Суттєвим аспектом кризи є депривація домагання на визнання у багатьох літніх людей. Це наслідок того, що втрачаються основи зовнішнього визнання: статус, матеріальний достаток, зовнішній вигляд. Також літній людині доводиться по-новому організовувати свій час.

Ще одна проблема – це спілкування немолодого покоління. У літнього подружжя може зростати конфліктність спілкування через загострення їх власних особистісних рис у старості, через різне ставлення до членів сім’ї. Але найбільш поширеними стають конфлікти між поколіннями. Може відбутися зміна ролей: діти займуть батьківську опікунсько-заборонну роль.

Окрему проблему для багатьох людей похилого віку становлять питання адаптації до виходу на пенсію та професійного росту. При чому люди, які перед виходом на пенсію мали широкі та активні інтереси поза своєю професією, улюблене заняття, на яке їм завжди не вистачало часу, краще прилаштовуються до особистої свободи [[2],  с.158]. Я. Стюар-Гамільтон також вказує, що вихід на пенсію легше переноситься жінками, ніж чоловіками. Це пов’язано з тим, що вихід на пенсію жінок, зайнятих домашніми обов’язками, веденням господарства, вихованням дітей, сприймається ними як серйозне полегшення та задоволення. Як катастрофа, вихід на пенсію розцінюється лише тими жінками, які відмовилися від сімейного щастя заради кар’єри. Водночас чоловіки в цілому гірше прилаштовуються до виходу на пенсію, так як вони занадто сильно


[1] Яцемирская Р. С. Социальная геронтология : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Р. С. Яцемирская, И. Г. Беленькая. – М. : Владос, 1999. – 206 с.

[2] Яцемирская Р. С. Социальная геронтология : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Р. С. Яцемирская, И. Г. Беленькая. – М. : Владос, 1999. – 206 с.

________________________________________________________

звикають до професійної діяльності, відкладаючи на майбутнє реалізацію сімейних і соціальних ролей [[1]].

Змінити свою життєву позицію, цінності, установки, поведінкові стереотипи, відмовитися від ідеалізованого уявлення про себе літнім людям дуже важко. Питання про здатність до змін людей після 45 років можна вважати взагалі дискусійним. Однак існують і об’єктивні передумови труднощів змін до старості: 1)  в старості виникає необхідність пошуків і випробування нових життєвих ролей; 2)  відбувається руйнування зв’язку між людиною і суспільством через власний відхід з роботи, відхід з життя друзів і близьких, обмеження фізичної активності, поступове звуження кола спілкування; 3)  попередньому життєвому шляху було притаманне постійне розширення кола обов’язків людини перед суспільством; тепер же виникає небезпека перекласти на суспільство відповідальність за своє життя; 4)  в суспільстві існує установка на старість як на період «заслуженого відпочинку», спокою, хоча 5 із 10 найбільш стресових життєвих ситуацій – вихід на пенсію, смерть близьких родичів, втрата роботи тощо – доводиться найчастіше на цей період; 5)  більшість людей очікують від власної старості слабкості, соціальної непотрібності, відчувають страх перед власною безпорадністю [[2],  c.136].

Таким чином, можна зробити висновок, що людина похилого віку психологічно часто не готова і не навчена переживати такого роду стреси. А те, чого вона боїться від старості, те вона й отримує. Соціальному працівнику необхідно якісно надавати психосоціальну допомогу цій віковій категорії людей, враховувати індивідуальні та загальні особливості літніх людей у вирішенні конкретних проблем.

ЕТАПИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ЛЮДЕЙ НЕМОЛОДОГО ВІКУ.  Характерні особливості кризи людей похилого віку слід враховувати при розробці моделі психосоціальної допомоги у кризовій ситуації літнім людям. Вона може включати низку логічно послідовних етапів, дотримання яких дозволяє здійснювати комплексну і систематичну роботу в тій чи іншій кризовій ситуації [[3]]. До розгляду цих етапів перейдемо далі.


[1] Стюар-Гамильтон Я. Психология старения / Ян Стюар-Гамильтон. – СПб : Питер, 2002. – 256 с.

[2] Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / О. В. Хухлаева. – М. : Изд. центр «Академия», 2001. – 208 с.

[3] Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / О. В. Хухлаева. – М. : Изд. «Академия», 2001. – 208 с.

__________________________________________________________

Перший етап – початковий. Його метою є вивчення соціальним працівником, психологом особливостей особистості людини немолодого віку та встановлення напрямків консультаційної роботи з нею. Основними завданнями на цьому етапі є встановлення контакту з літньою людиною, отримання відомостей про її життя, пошук нових орієнтирів (формування позитивного образу старості як часу для щастя, розвитку внутрішнього спокою, обговорення всього хорошого, що є в актуальній життєвій ситуації).

Другий етап – формування позитивного образу старості. Цей етап можна розпочинати, коли людина немолодого віку має вже певну енергію для змін, розуміє старість як час для щастя, розвитку, внутрішнього спокою.

Завдання, які повинен ставити перед собою соціальний працівник, психолог: змінити погляд людини на старіння, який сформувався упродовж її всього минулого життя, співпрацювати з родичами ЛПВ. Це можна здійснити через обговорення листів, щоденників, оповідань про літніх людей, задоволених своїм життям. Необхідно мати на увазі, що багато в чому погляд людини на власне старіння визначається тим, як старіли її батьки. Потрібно при можливості звільнити людину від старих схем, що вже саме по собі змінить процес старіння. Особливої важливості набуває дискусія на тему щастя в старості, обговорення всього того доброго, що є в актуальній життєвій ситуації літньої людини: можливість спілкуватися з друзями по телефону, наявність квартири і т.д.

У роботі з літньою людиною особливо слід зупинитися на радості як джерелі здорової нормальної старості. Для літніх людей дуже важливе відчуття власної потрібності, тому обговорювання цієї позиції особливо необхідне. Тут важлива тонкість і винахідливість спеціаліста, щоб відштовхнутися від реальної життєвої ситуації людини. При цьому увага акцентується на тому, що потрібність літніх відрізняється від потрібності молодих. Не слід проявляти свою потрібність звичними способами. Краще пошукати нові, наприклад, складати казки для внуків і т.д.

Третій етап – кінцевий. Завдання: необхідно зупинитися на специфіці взаємин спеціаліста та літнього клієнта, які у деяких ситуаціях можуть ускладнювати процес психосоціальної допомоги, а також на організації дозвіллєвої діяльності та пропаганді здорового способу життя серед людей немолодого віку. По-перше, може спостерігатися повна ідеалізація консультанта його клієнтом аж до обожнювання. За цим може стояти уявлення про те, що фахівець може вирішити всі проблеми за клієнта. Можливе перенесення на соціального працівника, психолога ролі сина (дочки), причому такі подання можливі у бездітних, які безнадійно мріяли мати дитину. Іноді клієнт щодо консультанта виявляє агресію, за якою може стояти сильний страх смерті. Спеціаліст теж може відчувати суперечливі почуття. Він може відчувати невпевненість і залежність від клієнта як від імені більш старшого. Для багатьох клієнт є привидом власного майбутнього. Як зауважує О. В. Хухлаєва, не тільки психосоціальна допомога літнім людям, а навіть теоретичне вивчення геронтопсихології нерідко викликає у студентів відкидання і заперечення, тому здається нудним і нецікавим [[1],  c.141-142].

ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ. Психосоціальну діагностику на початковому етапі роботи з ЛПВ можна здійснюється за такими напрямами:

1.  Діагностика соціально-психологічного клімату сім’ї немолодої людини (психолог, соціальний педагог).

2.  Вивчення інтересів людей похилого віку, їх зайнятості (соціальний педагог).

3.  Діагностика соціально-ціннісних якостей особистості (соціальний педагог).

4.  Діагностика характерологічних особливостей літніх людей. Складання психологічного портрету.

5.  Виявлення задоволеності життям – оцінка своєї біографії, психічний стан (психолог).

6.  Вивчення стану здоров’я людей похилого віку.

У процесі реалізації завдань діагностики можна використовувати низку загальновідомих методик, які представлені, зокрема А. О. Кареліним [[2]] та Д. Я. Райгородским [[3]]. Так, отриманню інформації про життя літньої людини може сприяти тест «Дім. Дерево. Людина», а вивченню особливостей самооцінки життєвої ретроспективи – методика «Автопортрет» П. Ржічана.


[1] Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / О. В. Хухлаева. – М. : Изд. центр «Академия», 2001. – 208 с.

[2] Психологические тесты : в 2 т. / [под ред. Карелина А. А.]. – М. : ВЛАДОС, 2003. – Т. 1. – 312 с.

[3] Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Д. Я. Райгородский. – М. : БАХРАХ-М, 2004. – 672 с.

__________________________________________________________

Психічний стан людини похилого віку можна оцінити за допомогою тесту «Шкала самооцінки» Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна, «Методики діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою». Кризові стани допоможуть виявити: опитувальник «Шкала депресії», адаптований Т. І. Балашовою (для диференціальної діагностики депресивних станів і станів, близьких до депресії, в цілях попередньої, долікарської діагностики) або «Методика диференціальної діагностики депресивних станів Зунге», «Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності» Д. Рассела та М. Фергюсона, «Методика визначення самооцінки психічних станів», зокрема, тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності за Г. Айзенком.

Для вивчення ступеня адаптації в літньому віці можна використати «Методику діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда». Тут підраховується інтегральний показник «адаптації», який включає в себе результати за двома шкалами: адаптивність та дезадаптованість. На основі аналізу результатів досліджуваний відноситься до однієї із груп: пенсіонери з високим рівнем адаптації (група А); пенсіонери з середнім рівнем адаптації (група В); пенсіонери з низьким рівнем адаптації (група С).

Для вивчення мотиваційно-потребового компоненту особистості можна застосувати варіант методики «Незакінчені речення», адаптованої на основі методики Дж. Нюттена для людей похилого віку [[1]]. Піддослідним пропонується закінчити такі речення:

1. Те, до чого я прагнув у юності …

2. Озираючись на своє життя, я думаю, що …

3. Кращий період у моєму житті …

4. Коли я вийшов на пенсію …

5. Я б хотів, щоб родичі …

6. Старість для мене – це …

7. Я маю намір …

Дані пропозиції можуть бути поділені на групи, що характеризують у тій чи іншій мірі систему ставлень літньої людини до майбутнього, до минулого, до виходу на пенсію, до старості, до родичів. Для кожної групи пропозицій виводитися характеристика, що визначає дану систему відносин як: позитивну, негативну чи байдужу.


[1] Толстых Н. Н. Использование метода неоконечных предложений  для изучения временной перспективы / Н. Н. Толстых // Научно методические основы использования в школьной психологии службе конкретных психодиагностических методик : сб. науч. трудов / [Отв. ред. И. В. Дубровина]. – М. : АПН СССР, 1988. – С. 95-109.

________________________________________________________

«Гессенський опитувальник» дозволить оцінити інтенсивність емоційно забарвлених скарг із приводу фізичного самопочуття літньої людини.

ТЕХНОЛОГІЯ БЕСІДИ З КЛІЄНТОМ ЛІТНЬОГО ВІКУ. Особливе місце на початковому етапі роботи з ЛПВ має також проведення діагностично-консультативної бесіди. Бесіда з клієнтом найбільш точно може бути визначена як комунікація (спілкування) або взаємодія.

При проведенні бесіди необхідно дотримуватися низки вимог: відразу інформувати клієнта про тривалість бесіди; починати бесіду після того, як клієнт зрозумів ситуацію; намагатися бути доброзичливим, щоб створити вільну невимушену атмосферу; постаратися побачити ситуацію очима клієнта; усвідомити небезпеку винесення суджень, а не прийняття людини такою, яка вона є; розвивати навички соціального спілкування, наприклад, посміхнутися, щоб допомогти спілкуванню, спочатку уникати питань, на які можна відповісти «так» або «ні»; не домислювати за клієнта; не надто поспішати, не метушитися і навчитися справлятися з паузами і мовчанням клієнта (зазвичай це час, коли клієнт напружено думає) [[1],  с.122].

Кожна бесіда-знайомство повинна мати чітку схему, тобто початок, середину, кінець; подальші бесіди-зустрічі з клієнтом повинні базуватися на змісті попередньої, при цьому можна використовувати письмовий чи відеозапис. Кожна бесіда повинна фіксуватися на певній проблемі, зокрема, дослідження образ клієнта, його взаємин і т.д. Слід пам’ятати, що бесіда соціального працівника, крім суто інформативної функції, спрямована на укладення союзу з клієнтом щодо методів роботи, тобто соціальний працівник намагається зрозуміти думки й почуття клієнта; намагається вселити в клієнта почуття надії, що він впорається із ситуацією; демонструє методи і форми роботи [[2],  с.125].


[1] Социальная работа с пожилыми. – М. : Ин-т соц. работы, 1995. – 334 с.

[2] Социальная работа с пожилыми. – М. : Ин-т соц. работы, 1995. – 334 с.

________________________________________________________

Важливо і правильно провести саму бесіду. Так, соціальний працівник, який ставить запитання з підозрою або у звинувачувальній манері, і не зацікавленим або недоброзичливим тоном, викличе у клієнта почуття страху і недовіри. Слова тут менш важливі, ніж тон і манера мовця. Постановка великої кількості питань може виглядати як допит, а надто мало питань може перешкодити виявити важливі моменти. Іншим бар’єром можу стати занадто часті запитання, що починаються з «чому», оскільки вони вимагають від клієнта пояснення ним своєї поведінки, а отже до зайняття ним оборонної позиції. Краще починати питання зі слова «що». Наприклад, замість того, щоб запитати літню жінку, чому вона боїться виходити з дому, краще запитати: що, на її думку, може відбутися, якщо вона вийде з дому. Стимулюють відступ клієнта від звичайної схеми поведінки й розгляд нових можливостей питання типу: «Можливо, це неправильно, але …», «Я не зовсім зрозумів …» та ін. Гіпотетичні питання типу: «А що було б, якщо …?» дозволять ще більше прояснити ситуацію.

Метод бесіди може включати в себе такого роду запитання: «Ваш вік?», «Яка у Вас освіта?», «Де і ким Ви працювали до виходу на пенсію?», «Розкажіть про свою сім’ю?», «Як Ви вважаєте, що змінилося на краще чи на гірше у Вашому житті після виходу на пенсію?», «Чим Ви вважаєте за краще займатися у вільний час?».

Також можна використати опитування для визначення задоволеності життям людей похилого та старечого віку. Цей метод заснований на словесному звіті випробуваного. Такій самоперевірці допоможе тест:

1.  Чи часто Ви думаєте, що ви старі і вже ні на що не здатні, що ви не впораєтеся із жодною серйозною роботою?

2.  Чи дозволяєте Ви своїм домашнім поводитися з вами неввічливо? Називати вас бабкою, «старою» і щось у такому ж дусі?

3.  Чи залежите Ви від чужої думки та критики, легко погоджуєтеся з низькою оцінкою ваших чеснот?

4.  Чи завжди Ваші порівняння себе з ровесниками не на «вашу користь»?

5.  Чи намагаєтеся Ви приховати свій вік за допомогою спортивних костюмів, капелюхів, капелюшків, модних кепочок, перефарбовуєте волосся або зачісуєте його на лисину?

В. Д. Альперович вказує, що якщо літня людина на всі п’ять запитань відповідає негативно, то у неї відмінна самооцінка. Це означає, що вона бадьора і впевнена у своїх силах. Чим менше «ні» – тим нижча самооцінка [[1],  c.59]. Залежно від отриманих результатів у ході подальшої бесіди необхідно сприяти підвищенню самооцінки людини похилого віку. Самооцінка в літньому віці має тенденцію до зниження за рахунок зменшення зовнішніх чинників отримання визнання. Для її підвищення можна докладно розглянути соціальні, сімейні досягнення дітей і онуків, пояснивши клієнту, що без його участі це б не відбулося. Іноді більш швидким способом підвищення самооцінки є так звана ідентифікація зі своїм поколінням. Необхідно разом із літньою людиною розглянути здобутки її покоління, яке, наприклад, зуміло пережити голод, війну, а також справжню силу – можливість пристосуватися до важких умов, зберегти світлий розум, прагнення допомагати оточуючим і т. д.


[1] Альперович В. Д. Старость. Социально-философский анализ / В. Д. Альперович. – Ростов-на-Дону : СКНЦ ВШ, 1998. – 104 с.

_________________________________________________________

ОСНОВНІ ФОРМИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ. Проведена діагностично-консультативна бесіда зорієнтує клієнта у можливостях виходу із кризової ситуації, а соціального працівника у формах психосоціальної роботи з літньою людиною. Соціальні працівники-практики [[1]] пропонують такі з них:

1.  Психологічне просвітництво. Ця форма роботи передбачає масове навчання за спеціальною літературі (брошури, пам’ятки). У цій літературі може бути представлена інформація про особливості літнього віку, про основні труднощі, з якими може зіткнутися людина при виході на пенсію. Ця форма найбільш доступна, але неможливість індивідуального підходу знижує її ефективність.

Щоб фізичні та духовні можливості людини реалізувалися гармонійно, у психосоціальній роботі важливим напрямом може стати пропаганда здорового способу життя з таких питань: особливості програми реабілітації здоров’я жінок після шістдесяти років; анатомо-фізіологічні особливості людини в літньому віці; дихальна гімнастика для осіб похилого віку; уроки тібетської медицини; раціональне харчування для збереження і відновлення молодості; загартовування у «третьому віці»; лікування точковим масажем; як опанувати життєвою енергією і вміти спрямувати її правильно; таємниці природного оздоровлення, внутрішня гігієна тіла, кроки до очищення організму [[2]].


[1] Форми і методи роботи з людьми похилого віку [Електронний ресурс] // Київська міська державна адміністрація. Офіційний веб-портал. – Режим доступу : http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=222060

[2] Дыскин А. А. Здоровье и труд в пожилом возрасте / А. А. Дыскин, А. Л. Решетов. – М. : 1988. – 160 с.

___________________________________________________________

2.  Консультування передбачає організацію індивідуальних консультацій з різних питань підготовки до виходу на пенсію; основною перевагою даного методу є індивідуальний підхід і усна форма подачі матеріалу. У процесі консультування з’являється можливість розширити уявлення ЛПВ про спосіб життя на пенсії, а також допомогти вирішити різні психологічні проблеми, які можуть ускладнити процес адаптації до пенсії. Людям похилого віку, котрі звертаються на Телефон Довіри з проблемою самотності, можна запропонувати прийти в психологічний центр на додаткову діагностику.

У ході консультативної бесіди, насамперед, необхідно підвищити загальний фон настрою людини. З цією метою Є. І. Холостова радить запропонувати літній людині принести альбом своїх фотографій [[1],  c.137]. Розглядання фотографій, розповіді про події, зображені на фотографіях, не тільки піднімуть настрій, але і дозволять консультанту досить швидко встановити контакт з літньою людиною. Крім того, при правильно розставлених акцентах консультант може підвести клієнта до усвідомлення значущості прожитого, важливості зробленого, цінності досягнутого. Навіть якщо літню людину засмутить розглядання фотографій близьких, які вже пішли із життя, вона почне плакати над фотографіями, то все одно в цілому, так звана альбомна терапія дасть позитивний ефект.

Також для стимуляції спілкування можна використовувати техніку колажу з кольорового паперу і тканини. В індивідуальній роботі доречно просити відобразити на малюнку той чи інший сюжет з життя літньої людини. Слід пам’ятати, що деякі з ЛПВ сприймуть малювання як «несерйозне заняття», однак багато-кому воно надасть можливість реалізувати те, що вони довго в собі «глушили», не надаючи значення особистісному росту. Люди цієї вікової групи мають потребу в поверненні до минулого для того, щоб побачити зміст у власному житті.


[1] Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе : В 2 ч. / Е. И. Холостова. – М. : Cоц.-технол. ин-т, 1999. – 320 с.

__________________________________________________________

У процесі консультативної роботи з ЛПВ можна використати низку вправ.

Вправа 1. «Про що я до цих пір мовчав»

Мета: допомогти клієнту чітко побачити і заново продумати ті бажання та претензії, які до цих пір виражались лише непрямим чином.

Інструкція: «Як часто ми чинимо у відповідності з девізом: «Слово – срібло, мовчання – золото!». Іноді ця стратегія буває ефективною, а іноді є кроком, який може зруйнувати стосунки. Оберіть стосунки, які ви цінуєте та хочете бачити різноманітними і насиченими. Хто виступає у цих стосунках вашим партнером: ваш чоловік (дружина), дитина, колега, друг, хтось ще? Чи можете ви відважитись повідомити цій людині щось таке, що до цих пір залишалось невисловленим? Нерідко наше мовчання є, по суті, спробою бути тактовним і делікатним. Однак у житті цінується ще і спонтанність, відкритість, чесність. Чи можете ви зараз спромогтися написати комусь із значущих для вас людей листа, у якому повідомите щось таке, що до цих пір з якихось причин залишалось невисловленим? Для цього у вас є 20 хвилин».

Вправа 2. «Історія в листах»

Мета: впорядкування і структурування автобіографічного матеріалу, допомога клієнту в осмисленні важливих моментів у житті, проясненні передумов різних життєвих поворотів, рішень, криз, в усвідомленні їх сенсу.

Інструкція: Розкажіть у декількох листах про своє життя або розкажіть у листі про такий епізод вашого життя, до якого любите подумки повертатись. При цьому листи можна писати від особи різних авторів і звертаючись до різних адресатів, наприклад, до батька чи матері, дитини, кращого друга, керівника, підлеглого і т.д. Для цього у вас є одна година.

3.  Групова робота. Відбір і формування груп можна проводити з тих літніх людей, які характеризуються негативним ставленням до виходу на пенсію. Основна перевага цієї форми роботи – можливість підтримки постійних контактів між людьми, що живуть у безпосередній близькості один від одного. Вона створює передумови інтеграції майбутніх пенсіонерів у колективі, сприятливо впливає на процес адаптації.

Найбільш прийнятними формами організації групової роботи є навчання пенсіонерів дозвільної діяльності, наприклад, створення клубів за інтересами, «Школи здоров’я», проведення тематичних вечорів, екскурсій, виставок.

4.  Робота з родичами людей похилого віку. Даний вид роботи може бути організований за допомогою консультацій. Важливо пояснити родичам ЛПВ, що соціальна підтримка дозволяє літнім відчувати себе компетентними. Необхідна передача позитивних почуттів немолодим людям, при якій вони відчувають, що про них піклуються, їх цінують, поважають. Це є важливим чинником, що сприяє адаптації в пізньому віці.

ВИСНОВКИ. Таким чином, підводячи підсумки опису психосоціальної підтримки немолодих, слід підкреслити, що основа її

– в перетворенні негативного образу старості в позитивний. Нові уявлення про старість, згідно В. Сатир, повинні виглядати так: «Чим старший я буду, тим більше часу зможу відвести своєму здоров’ю. Я стану мудрішим. Маючи час і бажання, я створю собі радісне, творче життя. Я зможу спробувати багато нового…» [[1],  с.142].


[1] Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб, заведений / О. В. Хухлаева. – М. : Изд. центр «Академия», 2001. – 208 с.

_____________________________________________________________

 Питання для самоконтролю

Вкажіть загальні характеристики такої категорії кризових клієнтів як «люди похилого віку».

Які основні біопсихосоціальні показники кризи старіння виокремлюють? Як вони між собою пов’язані?

Чим обумовлена поетапність психосоціальної підтримки людей немолодого віку?

В чому полягає специфіка психосоціальної діагностики при організації роботи з ЛПВ?

Чому бесіда з клієнтом літнього віку така важлива і як її правильно провести?

Які переваги окремих форм психосоціальної допомоги щодо виведення літніх людей із кризової ситуації?

 Література для поглибленого вивчення питання

Альперович В. Д. Социально-психологический портрет пожилой женщины / В. Д. Альперович // Психология зрелости и старения. – 2000. – № 3. – С. 6-13.

Гериатрия : учебное пособие / Под. ред. Д. Т. Чеботарева. – М. : Медицина, 1990. – 240 с.

Барден І. Домашня опіка хворих та немічних / І. Барден, А. Фогель, Г. Водрашке. – Львів : ТРІАС, 2000. – 316 с.

Коленіченко Т. І. Формування навичок спілкування як основа успішної адаптації до нового соціального середовища : тренінг для соціальних працівників, волонтерів, які працюють з літніми людьми / А. Й. Капська, Т. І. Коленіченко – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 56 с.

Комли М. Учиться слушать. Азбука общения для работающих с пожилыми людьми / М. Комли ; [пер. с англ., коммент. М. Нехорошева ; ред. А. Николаевская]. – М. : РАНДЕВУ-АМ, 1999. – 112 с.

Лозинський В. С. Психологічні особливості поведінки людей похилого віку / В. С. Лозинський, Ю. В. Фещенко // Пробл. старения и долголетия. – 2004. – Том 13, № 3. – С. 456-457.

Проблемы старения и долголетия. Науково-практична конференцiя [«Викладання актуальних питань геронтологiї у пiдготовцi спецiалiстiв для системи медичної i соцiальної допомоги людям лiтнього вiку в українi»] (Київ, 4–5 листопада 2004 р.). – 2004. – Том 13. – № 3. – 466 с.

Піковий М. Л. Соціальне обслуговування одиноких непрацездатних громадян / М. Л. Піковий // Соціальний захист в Україні. – 2000. – № 5. – С. 18-23.

Ратушний І. О. Психологічна підтримка людей похилого віку в умовах благодійної організації / І. О. Ратушний // Пробл. старения и долголетия. – 2004. – Том 13, № 3. – С. 243-249.

Сагун І. Г. Основи герагогіки : курс лекцій / І. Г. Сагун ; Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси, 2011. – 119 с.

Шахматов Н. Ф. Психическое старение: счастливое и болезненное / Н. Ф. Шахматов. – М. : Медицина, 1996. – 303 с.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс



К записи "Криза «зустрічі зі старістю» та особливості психосоціальної підтримки людей похилого віку (Анастасія Мухатова )" есть 1 комментарий

Да, такой блог однозначно надо раскручивать сильнее — что б как можно больше людей о нем узнали

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ САЙТ
Освітній психологічний сайт містить корисну інформацію (статті, методички, тести) для всіх, хто навчається та цікавиться психологією
Любое использование материалов сайта разрешено только с указанием активной ссылки на источник http://psichology.com.ua

Архивы

Счетчик

Статистика сайта