Последнее обновление: 01.01.2017 в 20:10
Подпишись на RSS
rss Подпишитесь на RSS, чтобы всегда быть в курсе событий.

Комментарии

Присоединяйтесь к обсуждению
  • благоустроитель: За статью премного благодарен, все по делу, достаточно много кто это использует
  • бобр: Было бы интересно узнать поподробнее
  • Интерны 2014: когда-нибудь увижу нечто подобное и на своем блоге
  • стилист: Спасибо за статью оказалась очень полезной.
  • необычный: полностью поддерживаю, такие же мысли были.
3 Февраль 2013 · Різне

Дьоміна Г.А. Вікова і педагогічна психологія: Методичні рекомендації для практичних занять, індивідуально-самостійної роботи, модульного контролю знань студентів. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. – 56 с. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

1 Февраль 2013 · Різне

Дьоміна Г.А. Вікова і педагогічна психологія: Методичні рекомендації для практичних занять, індивідуально-самостійної роботи, модульного контролю знань студентів. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. – 56 с. Поделиться в соц. сетях Нравится

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

6 Ноябрь 2013

Аналіз психічних станів при ігрові залежності (Мотрук Т.О.)

Мотрук Т.О. Аналіз психічних станів при ігрові залежності// Практична психологія та соціальна робота. – 2009. — №9, С.64-67.

Постановка проблеми. Ігрова залежність, або гемблінг, стоїть в одному ряду з такими проблемами суспільства як наркоманія, алкоголізм, токсикоманія. Проблеми виникнення, розвитку, формування адиктивної (залежної) поведінки привертають увагу багатьох дослідників. Ігрова залежність є одним з різновидів нехімічних залежностей. Важливість вивчення саме психічних станів при ігровій залежності ґрунтується на думці, що початок формування адиктивного процесу завжди відбувається на емоційному рівні [6]. Феномен спраги гострих відчуттів, який має своїм наслідком високий ступінь ризику, гру «на грані фолу», коли за секунду можна або втратити все, або придбати «ввесь світ» В.Д. Менделевич вважає основою ігрової залежності [9]. Аналіз психічних станів ігрозалежних, в першу чергу, ставить перед собою завдання розібратись з бажанням азартних гравців знов і знов повертатись до цих станів, не зважаючи на переконання та доводи розуму. Проблема залишається актуальною, так як психокорекційна робота з ігрозалежними потребує чіткого розуміння, чому і які саме психічні стани виникають у людини під час розвитку залежної поведінки та як усвідомлює к проживає ці стани гравець.

Результати теоретичного аналізу проблеми. Психічний стан являє собою складну єдність протилежних переживань. Емоційні характеристики психічних станів тісно пов’язані з таким параметром, як полярність (знак). У багатьох випадках неважко віднести емоційні стани до «приємних» або «неприємних». У подібних за об’єктивними параметрами стресових ситуаціях у людей можуть виникати якісно різні емоції. Виявлення ведучої домінантної емоції дозволяє віднести ці стани до групи позитивних або негативних [10,C.30].

Патологічні гравці піддаються азартній грі, перебуваючи як у негативних, так і й у позитивних станах, що було відзначено в дослідженні Д. Ходгінза й Н.Ель-Гуебалі. Вони вивчали фактори, що викликають рецидиви у патологічних гравців [15]. Були виявлені наступні психічні та емоційні стани, що передували рецидиву: у 70% переважали думки про фінанси, 53% учасників охарактеризували свій стан як розстроєний, 45% — як щасливий, відчували нудьгу — 44%, сум — 37%, спокій — 37%; розслаблення — 35%, самотність — 34%; роздратування — 32%. Результати дослідження показують, що у жінок однією з основних причин рецидивів (18%) був поганий настрій, а чоловіки найчастіше називали нудьгу, неструктурований (неорганізований, нічим не заповнений) час нестаток грошей. Негативні емоції жінок-гравців включали гнів, фрустрацію, тривогу, самітність, провину; негативні ситуації — ігнорування проблем, пов’язаних з дітьми, труднощів на роботі й т.д. Є свідчення про те, що жінки – патологічні гемблери, частіше страждають розладами настрою, ніж чоловіки [15].

Ретел С. зі співавторами розглядають гармоніч­ну й обсесивну (нав’язливу) пристрасть до гемблінгу [16]. Результати їх дослідження показали, що нав’язлива пристрасть пов’язана із проблемним гемблінгом, з його негативними наслідками (тривога й почуття провини, низький рівень концентрації та позитивних емоцій). Ймовірно, проблемним і патологічним гемблерам властива низька толерантність до нудьги, прагнення до сильних емоцій, які їм дозволяє пережити гра. В азартній грі виникають повторювані цикли психічних станів, таких як стан «напруги» (у процесі очікування результатів гри) та «розрядки» (при отриманні результатів гри) [2]. Зробимо припущення, що азартних гравців приваблює не лише пошук позитивних, приємних емоцій, найважливішим для них є інтенсивність емоцій — їх сила, яскравість.

Психічний стан гравця під час виграшу є дуже специфічним. В момент виграшу виникає гіпоманіакальний емоційний стан, як від дози стимулюючого наркотику. Гравець знаходиться у стані ейфорії [2,14]. Ейфорія — психічний стан, що супроводжується піднесеним настроєм, радістю, яка перетворюється в крайньому своєму виявленні в екстаз. З одного боку, у стані ейфорії в людини виникає ентузіазм. Вона почуває себе ніби окриленою, готовою до здійснення великих справ, до одержання нескінченного задоволення від різного роду діяльності. З іншого боку, у неї з’являються безтурботність, благодушність, несерйозне ставлення до серйозних проблем і явищ життя. Хоча ейфорія віднесена В.А. Ганзіним до групи позитивних емоційних станів [5,C.43], але вона не є станом реального підвищення працездатності і не свідчить про реальне зростання енергії. У цьому стані людина не готова до ефективної й плідної роботи. Цим ейфорія відрізняється від стану наснаги, що виникає при досягненні людиною бажаної, але важкої мети [5,C.147]. Ейфорічний стан має наркотичні властивості — він активізує психіку й до нього людина звикає. Тому, щоб викликати його, людина прибігає до вживання алкоголю, наркотиків, азартних ігор та інших засобів.

Щеглов Ф.Г. визначає специфічні стійкі негативні емоційні комплекси (НЕК), які властиві азартним гравцям: вони «отруюють їх душевний стан та провокують продовження азартної гри» [14,C.367]. Це інтерес і страх як складові азарту; провина і страх викриття як складові провини; образа, як агресія, спрямована на себе, що також містить елемент страху, складається із симбіозу двох почуттів — злості та суму. Страх є однією із складових НЕК жалості до себе.

Азарт, який приводить гравців до Ігорних залів, та почуття ейфорії, що виникає під час виграшу — це найсильніші переживання, до яких прагне гравець. Прагнення до сильних переживань біологічно обумовлене, природою людини. Для того, щоб вижити, первісна льодина мала полювати, сидіти в засідках, вичікуючи свою здобич. Саме переживання страху допомогло їй не бути винищеною. Стан страху має дуже сильну емоційну складову і активно впливає на перцептивно-когнітивні процеси й поведінку індивіда. Коли людина відчуває страх, увага різко звужується, загострюючись на об’єкті або ситуації, що сигналізує нам про небезпеку. Інтенсивний страх створює ефект «тунельного сприйняття», тобто істотно обмежує сприйняття, мислення й волю вибору індивіда. Якщо страх обґрунтований і людина в змозі сконцентрувати всю свою енергію й швидко усунути загрозу, то можна з повним правом заявити, що звуження сприйняття й обмеження волі поведінки не тільки виправдані, але й необхідні. Важливо розрізняти переживання страху та тривоги. Г. Крістал, аналізуючи порушення емоціонального розвитку при адиктивній поведінці, наголошує на важливості розуміння принципової різниці між страхом та тривогою, хоча обидва почуття повідомляють нам про те, що має відбутись щось погане. Він пише, що страх сигналізує нам про загрозу зовнішню, актуальну, якій за певних обставин, можна запобігти. Тривога відображає загрозу, що переживається як та, що йде «зсередини», і, у переважній більшості випадків, не усвідомлюється [7,C.85].

Ф.Г. Щеглов, посилаючись на Кьеркегора, описує конфлікт, що характеризує тривогу, як результат взаємодії емоції інтересу з емоцією страху. Інтерес спрямовує вперед, штовхає до дослідження. Балансування між інтересом і страхом — як у думках, так і в поведінці — трапляється, вочевидь, набагато частіше, ніж ми усвідомлюємо. Щоб жити й розвиватися, людина повинна мати певну толерантність до страху.

Макдугал Дж. називає тривогу «матір’ю спектаклю в нашому психічному театрі» [8,C.35]. Тривога, названа у побуті хвилюванням, острахом, виникає в людини перед усякою відповідальною діяльністю, як результат активності уяви, фантазії майбутнього. Поняття «тривога» було введено в психологію 3. Фрейдом і в цей час багатьма вченими розглядалося як різновид страху. Так, 3. Фрейд поряд з конкретним страхом (Furcht) виділяв невизначений, несвідомий страх (Angst) [5,C.115].

П.В. Сімонов розглядає тривогу як «низьку ймовірність втечі від небажаного впливу» [11,C.180]. Вона з’являється у людини внаслідок наявності незакінчених ситуацій, заблокованої активності, що не дає можливості розрядити порушення. У зв’язку із цим тривога розуміється як емоційний стан гострого болісного беззмістовного занепокоєння, що зв’язується у свідомості індивіда із прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікування чого-небудь важливого, значного для людини в умовах невизначеності

Дж. Макдугал зазначає що, коли сигнали тривоги не усвідомлюються людьми, як сигнали, які повідомляють про небезпеку (репрезентації, що завдають болю, відкидаються, чи розряджаються через дію), то такі пацієнти нічого не роблять для вирішення проблем, котрі перед ними постають. Вони лише усвідомлюють все зростаючу потребу в ліках, їжі, наркотиках, алкоголі, поведінкових патернах, сексуальних подвигах [8,C.123].

Другим компонентом, який входить до негативного емоційного комплексу «Азарт», разом зі станом страху, є інтерес. Є.П. Ільїн розглядає інтерес як стан і називає його реакцією зацікавленості. Зацікавитися — значить відчути (усвідомити) інтерес до кого — або чого-небудь. Він вважає, що в інтересі як стані міститься інтелектуальний компонент — бажання знати, вольовий компонент — концентрація уваги на тому, що пізнається, та емоційний компонент — задоволення потреби в знанні. На рівні переживання стан інтересу проявляється почуттям захопленості, зачарованості, цікавості. При інтенсивному інтересі людина відчуває наснагу. [5,C.198-200]

Б.І. Додонов називає інтерес почуттям, що виникає в процесі виконання людиною цікавої діяльності (процесуальні інтереси). Це, як він пише, почуття успішно задоволеної потреби в бажаних переживаннях. При цьому, на думку Б.І. Додонова, залежно від конкретного характеру діяльності інтерес буде виражатися через різні емоції, мати різну емоційну структуру. У той же час він вважає, що для того, щоб зрозуміти природу людських інтересів, їхню сутність треба шукати не в специфіці «почуттів інтересу», а в чомусь зовсім іншому. Це може бути й потреба в новизні, і привабливість невідомого, загадкового, і бажання відчути задоволення від зробленого [1,C.158].

Значне місце відводить інтересу К.Е. Ізард (2000). Він припускає наявність якоїсь внутрішньої емоції інтересу, що забезпечує селективну мотивацію процесів уваги й сприйняття. Інтерес розглядається К.Е. Ізардом як позитивна емоція, що переживається людиною частіше всіх інших емоцій. На його думку, інтерес, як і подив, має вроджену природу. Однак К.Е. Ізард не ототожнює його із орієнтировочним рефлексом та мимовільною увагою, хоча й вказує, що остання може запускати емоцію інтересу й сприяти їй [4,C.76].

Страх та інтерес водночас переживає гравець, коли очікує на результат гри. Ці психічні стани здатні підсилювати один одного. Підсилення страху інстинктивно збільшує інтерес. Саме з цієї причини азартні гравці завжди роблять значущі ставки, для того, щоб виник страх втрати. Це рефлекторно підсилює інтерес та увагу до гри. На маленькі ставки грати нестрашно, тому і нецікаво.

Інтерес до процесу гри змушує зосереджуватися, на вузькому об’єкті, що викликає цікавість. Страх та інтерес діють під час ризикованої ситуації, що штучно створюється в азартній грі, однаково, в одному руслі, приковуючи увагу людини. При цьому увага звужується на грі, через що азартні гравці здобувають патологічну «здатність» повністю відключатися під час гри від всіх проблем, втрачають почуття часу [14,C.369].

Впродовж еволюції у людини сформувалось ставлення до об’єктів загрози як до чогось більш значущого, ніж до об’єктів задоволення. Від цього залежало виживання індивіда. Так проявляє себе інстинкт самозбереження. Тому те, що викликає страх, вимагає серйозного відношення. Азартна гра в цьому контексті сприймається патологічним гравцем як щось важливіше, ніж гра просто заради інтелектуального задоволення. І, щоб зробити процес ще більш драматичним та вагомим, він мимоволі підвищує ставки, збільшуючи ризик від можливих негативних наслідків [14,C.369]. При цьому страх перед програшем має не менше значення, ніж бажання виграшу. Вони є ланками однієї ланцюгової реакції. Ф.Г. Щеглов робить припущення, що страх перед програшем надає азартній грі куди більше інтересу й значущості, ніж можливий виграш.

Програш переноситься гравцями дуже важко. Після великих програшів гравець відчуває провину і може переживати стан фрустрації.

Провина — емоційний стан, у якому знаходиться людина, яка порушила моральні або правові норми що регулюють поведінку людей у суспільстві [5,C.173]. Гравці повідомляють, що відчувають сильне почуття провини після програшу, а після виграшу відчувають себе всесильними, всемогутніми. Аналізуючи роботи психологів, Є.П. Ільїн підсумовує бачення ними стану провини:

1. Провина — це та напруга, що виникає в психіці людини при конфлікті Понад-Я і Я; джерело переживання провини — страх перед авторитетом і страх перед Понад-Я (вимогами совісті) (З. Фрейд).

2. Провина — моральний різновид тривоги, «тривога совісті» (З. Фрейд).

3. Провина — це тривога щодо реального або уявного промаху. Переживання даного різновиду тривоги запускає особливий захисний механізм, за допомогою якого людина намагається загладити або нейтралізувати збиток, нанесений його помилковими діями (Г. Мандпер).

4. Провина —- двухкомпонентна емоція. Перший компонент — вербально-оціночна реакція людини («Я не повинен був робити цього!»), або себе, самозвинувачення, пов’язане з усвідомленням каяття. У її основі лежить негативне ставлення до або скоєної провини, або порушення власних моральних принципів. Визнання своєї провини («неправильного» вчинку), неправоти або зрадництва відносно власних переконань породжує другий компонент — вегетативно-вісцеральну реакцію із цілою гамою болісних і досить стійких переживань, що переслідують людину: каяття совісті, жаль про зроблене, незручність (сором) перед тим, кого скривдив, страх втратити дорогу людину й сум із цього приводу. Правда, можливе й каяття без емоційної реакції, чисто формальне, зовнішнє, нещире, що ввійшло у звичку або як розумовий висновок. Так, діти часто каються, але не виправляються (Д. Ангер).

5. З позиції теорії научіння, провина ототожнюється зі страхом перед покаранням (О. Маузер).

6. Провина — самостійний феномен, що допомагає знижувати напругу та запобігати виникненню серйозних психічних порушень (Д. Росенхан, П. Лондон).

7. Переживання провини викликається самоосудом, супроводжується каяттям і зниженням само оцінки (Д. Осьюбел).

8. Передумови розвитку провини: прийняття легальних моральних цінностей; їх інтерналізовація; здатність до самокритики, розвинена настільки, щоб сприймати протиріччя між інтерналізованими цінностями й реальною поведінкою (Д. Осьюбел).

9. Найпростіший спосіб позбутися почуття провини – прийняти його і дати йому поступово згаснути (М. Льюс) [5,C.173-176].

Ф.Г. Щеглов вважає, що для полегшення почуття провини азартні гравці фантазують на тему «матеріальної компенсації» завданого збитку в разі виграшу, займаються самовиправданням, перекладанням відповідальності на інших. Можна спостерігати самоізоляцію та контробвинувачення [14,C.372]. Систематично використовуючи контробвинувачення, гравець знаходиться в стані постійної безпідставної, але від цього не менш важкої образи.

Образа як емоційна реакція на несправедливе ставлення з боку кого-небудь з’являється, коли йдеться про почуття власної гідності людини, коли вона усвідомлює, що її незаслужено принижують. Образа як реакція на неуспіх легко виникає у дітей із завищеними самооцінкою й рівнем домагань. Вона може залишатися затаєною й або поступово проходить, або приводить до розробки плану помсти кривдникові. Нерідко образа переживається гостро, у вигляді гніву й веде до агресивних дій [5,C.153]. Ф.Г. Щеглов про образу у азартних гравців говорить наступне: вона складається з двох частин — злості (агресії) та суму. В реальності азартного гравця ніхто не ображає, окрім нього самого. Спроби пред’явити можливі претензії казино чи своїм близьким ведуть лише до непорозуміння. Виникає відчуття душевного болю, суму. Така образа провокує гравця на помсту. На мові азартних  гравців, помститися, значить, відігратися. Помста затягується на довгі роки [14,C.373-374].

Поняття «фрустрація» походить від лат. Frustratio — розлад (планів), катастрофа (задумів, надій), та використовується у двох значеннях:

1) акт блокування або переривання поведінки, спрямованої на досягнення значущої мети (тобто фрустраційна ситуація);

2) емоційний стан людйни, що виникає після невдачі, незадоволення якої-небудь сильної потреби, докорів з боку.

Останнє супроводжується виникненням сильних емоцій: ворожості, гніву, провини, досади, тривоги [5,C.149].

Прояв фрустрованості в тій або іншій формі залежить від особистісних особливостей людини, відіграє роль і рівень вихованості людини. Фрустраційні емоційні стани проявляються у формі образи, розчарування, досади, гніву, зневіри, суму й ін.

Особливе місце у розвитку ігрової залежності, на наш погляд, займає НЕК жалості до себе. У сучасному тлумачному словнику української мови жалість розглядається як співчутливе ставлення до чужого горя, переживання, інколи — як почуття скорботи, печалі, туги, смутку [13,C.249]. У вільній енциклопедії (Вікіпедія) жалість до себе визначається як егоцентрично-астенічна реакція на стрес, що формується як модель поведінки з дитячого віку [3]. Жалість поєднує злість на  агресора, що робить об’єкт жалюгідним та беззахисним, та страх перед тим же агресором: цей страх пригнічує злість та не дає їй виходу. Злість  виступає як складова жалості, що трансформу­валась в презирство до жертви, тобто до самого себе, Азартний гравець виступає одночасно як жертва, агресор та спостерігач. Механізм жалості є заученим з раннього дитинства. Його використовують для маніпуляцій іншими людьми та власною свідомістю. Суб’єктивна цінність полягає в отриманні «втішних призів». В дитинстві це увага та подарунки батьків, а для азартного гравця — це сподівання на виграш [14,C.376-378].

Тривога, страх, провина, агресія, образа, жалість до себе, накопичуючись, можуть сприяти виникненню субдепресивних станів та депресій [2,C.18]. Зв’язок між депресіями і адикціями розглядає Е. Соломон. Він зазначає, що залежністю керує безпомічна потреба повторювати щось руйнівне, а не фізіологічна реакція на повторювані дії. Але навіть фізична пристрасть до гри «пов’язана з активацією провідникових шляхів мозку, відповідальних за звикання, і багато з них викликають фізичні зміни, які в свою чергу ведуть до депресії» [12,C.299]. Автор розглядає п’ять можливих варіантів взаємостосунків між залежністю та депресією, а саме — депресія може бути причиною зловживань; депресія може бути наслідком зловживань; депресія може модифікувати або посилювати зловживання; депресія може співіснувати із зловживаннями; депресія та залежність можуть бути причиною однієї й тієї ж хвороби. Аналізуючи погляди на проблему адикцій, Е. Соломон апелює до статистичних даних, головним висновком яких є те, що «близько третини всіх страждаючих на залежність мають той чи інший вид депресивного порушення … зловживання починаються в ранньому підлітковому віці, коли у схильних до депресії сама хвороба ще не могла розвинутись. Вони могли початись як спроба захисту від депресивної спрямованості, що розвивається» [12,C.299].

До характеристик психічних станів належить ступінь усвідомленості суб’єктом того чи іншого стану. Центральне місце в цьому питанні займає ставлення людини до себе [10,C.30]. Але ми зустрічаємось з певними перешкодами, які виникають у ігрозалежних при спробах описати та від стежити свій психічний стан. Деякі автори говорять про труднощі в ідентифікації й описі гемблерами власних почуттів; про труднощі в розрізненні почуттів і тілесних відчуттів, зниження здатності до символізації, про що свідчить бідність фантазій й інших проявів уяви: фокусування більшою мірою на зовнішніх подіях, ніж на внутрішніх переживаннях, ознаки алекситимії [2;7]. Особливо це стосується осіб з низьким рівнем інтелектуального розвитку. Наявність високого інтелекту може виступати як захисний фактор та основа для пошуку ресурсів подолання залежності

Висновок. Таким чином, в роботі проаналізовані наступні емоційні стани: ейфорія, азарт, інтерес, страх, тривога, провина, образа, фрустрація, жалість до себе; відмічена роль депресії у формуванні адиктивної поведінки. На нашу думку, саме ці емоційні стани відіграють вирішальну роль у формуванні ігрової залежності. Готовність відстежувати, усвідомлювати психічні стани, що супроводжують залежність від гри, та бажання працювати в напрямку контролю та корекції цих станів є серйозним кроком на шляху подолання залежності. Теоретичний огляд проблеми потребує подальшого наукового пошуку та додаткового підкріплення наукової теорії практичними дослідженнями.

Література

  1. Додонов Б. И. Эмоция как ценность. — М., Политиздат, 1978. — 272 с.
  2. Ениколопов С. Психологические проблемы патологического влечения к азартным играм / С. Ениколопов, Д. Умняшкина // Вопросы психологии — 2007. — №3. — С. 82-99.
  3. Жалость к себе. Материал из Википедии — свободной знциклопедии / Википедия. Свободная знциклопедия [злектронный ресурс]. — Режим доступа к энцикл.: http://ru.wikipedia.org/Жалость_к_себе.
  4. Изард К. Э. Психология эмоций / Кэррол Э. Изард/ Пер. с англ. А. Татлыбаевой — СПб.: Питер, 2008. — 460 с.
  5. Ильин Е. П. Психофизиология состояний человека. — СПб.: Питер, 2005. — 412с.
  6. Короленко Ц. Г. Семь путей к катастрофе: Деструктивное поведение в современном мире. Новосибирск: Наука, 1990. — 224 с.
  7. Кристал Г. Нарушение эмоционального развития при аддиктивном поведении // Психология и лечение зависимого поведения / Под ред. С.Даулинга/ Пер. с англ. Р.Р.Муртазина. — М.: Класс, 2007. — 232 с. — (Библиотека психологии и психотерапии, вып.85).
  8. Макдугалл Дж. Театры тела: Психоаналитический подход к лечению психосоматических расстройств/Пер. с франц. А. В. Россохин, А. Н. Багрянцева М.: Когито-центр, 2007. — 215 с. (Библиотека психоанализа).
  9. Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения. —М.: Медпресс, 2001. — 432 с.
  10.  Психические состояния /Сост. и общая редакция Л. В. Куликова. — СПб.: Питер. 2000. — 512 с.
  11. Симонов П. В. Информационная теория эмоций// Психология эмоций. Тексты / Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю. Б. Гиппенрейтер. — М.: Изд-во Моск. университета, 1984.— 288 с.
  12. Соломон Э. Демон полуденный. Анатомия депрессии / Эндрю Соломон // Пер. с англ.. Дорман А. — М. Добрая книга, 2004. — 672 с.
  13. Сучасний тлумачний словник української мови: 6000 слів / За ред. В.В. Дубічинського. — Харків: ВД Школа, 2009. — 832 с.
  14. Щеглов Ф. Г. Игровая зависимость: рецепты удачи для игроков. — СПб.: Речь, 2007. — 448 с.
  15. Hodgins D. C., el-Guebaly N. Retrospective and prospective reports of precipitants to relapse in pathological gambling //Journal of consulting and clinical psychology. Vol. 72. -2004.- №. 1.- C. 72-80.
  16. Ratelle C. et. Al. When passion leads to problematic outcomes: A look at gambling// J. Gambling Studies. 2004. V. 20. N 2. P. 105-119.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс



Комментирование закрыто.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ САЙТ
Освітній психологічний сайт містить корисну інформацію (статті, методички, тести) для всіх, хто навчається та цікавиться психологією
Любое использование материалов сайта разрешено только с указанием активной ссылки на источник http://psichology.com.ua

Архивы

Счетчик

Статистика сайта